1199 р. (або 1201 р.) – народився Данило Романович;
1205 р. – Роман Мстиславич був убитий поляками, і малолітнього Данила Романовича проголосили галицько-волинським князем;
1206 р. – Данило разом з матір’ю і братом Васильком втекли з Галича у Володимир-Волинський, потім – в Польщу, а з неї – в Угорщину;
1210 р. – молодий князь разом з угорцями захоплює Перемишль і Звенигород, а незабаром відновлює свої права на все князівство. Однак ужитися з боярами не зміг;
1211 р. – Данило знову біжить до Угорщини;
1212 р. – він повернувся в Галицьку Русь і влаштувався в Кам’янці, де деякий час княжив спільно з братом Васильком і матір’ю;
1213 р. – Данило за до тепер уже польського війська захопив і Володимир-Волинський, де його підтримали всі бояри його батька;
1217 р. – князь Волинський захопив Берестій, Угровськ, Верещин, Столпьє, Комов і “всю Україну”,
1219 р. – Данило став самостійним князем, і його королева-мати Анна пішла у монастир. У тому ж році молодий князь поріднився з галицьким володарем Мстиславом Удатним, одружившись на його дочці Анні;
1220 р. – польський король Лешко Білий, посварившись з Мстиславом, вигнав його з Галича і посадив там угорського королевича;
1221 р. – князь Волинський Данило разом з тестем повернули останньому Галицький престол;
1223 р – Данило Романович з військом бере участь в битві на р. Калка;
1227 р – Пересопницький князь Мстислав Німий робить Данила опікуном свого сина Івана, передаючи владу над його землями;
1227-1229 рр. – Данило бере активну участь в князівських міжусобицях. Свариться і мириться зі своїм тестем Мстиславом Удатним;
1229 р. – бере участь в черговому розбраті у Польському королівстві. Захоплює м. Каліш;
1230-1232 рр. – Данило і Василько воюють проти угорців, відвойовуючи у них Галич;
1233 р – Данило за підтримки місцевих бояр все-таки зайняв батьківський трон в Галицькому князівстві;
1234 р. – Данило необачно втрутився в боротьбу інших українських князів, в результаті чого чернігівський князь Михайло Всеволодович зайняв Галич;
1237 р. – син Романа Мстиславовича знову повернувся в головне місто Галичини, і ворота знову відкрили йому місцеві бояри;
1238 р. – князю Данилу нарешті вдалося возз’єднати Галицьку і Волинську землі під своєю владою. Володимир-Волинський він віддав брату Васильку, а місцем своєї резиденції зробив Галич;
1239 р. – зумів приєднати до своїх володінь Київ;
1240-1241 рр. – монголо-татари спустошують землі Галицько-Волинського князівства;
1241-1245 рр. – Ростислав Михайлович Чернігівський кілька разів зазіхає на галицькі землі;
1245 р. – Данило Романович і Василько остаточно розбили Ростислава в Ярославській битві на р. Сан;
1249-1250 рр. – Данило зробив довгу подорож до столиці Золотої Орди, де отримав від хана Батия ярлик на правління;
1254 р. – під впливом своїх західних союзників Данило Галицький все ж погодився прийняти королівський вінець і був коронований в Дрогочині. Папа оголосив хрестовий похід проти татар, але на його звернення ніхто не відгукнувся. Данило Романович, зберігши титул короля, припинив зносини з Ватиканом і почав готуватися до опору власними силами;
1256-1257 рр. – Данило, скориставшись чварами серед монгольської знаті, почав повстання проти ординського ярма. Він завдав кілька поразок хану Куремси, відігнав його війська від Луцька. Однак слідом з’явився хан Берендей і повністю придушив повстання Данила. Сам князь змушений був сховатися в Польщі;
1262 р. – литовські війська князя Міндовга напали на Галицьке князівство. У бою з ними загинув син Данила Роман;
1263 р. – Данило Романович зумів помститися литовцям, розбивши союзне їм плем’я ятвягів;
У горах Вірменії беруть свій початок дві річки: Євфрат і Тигр. Вони течуть на південний схід і впадають у Перську затоку. Країну, яка в давнину була розташована в середній і нижній течії цих двох річок, називають Дворіччям. Греки називали її Месопотамія, що їхньою мовою означає Межиріччя. За природними умовами Дворіччя поділяють на Північне (тобто Верхнє) та Південне (або Нижнє) Дворіччя.
Південне Дворіччя – це зона пустельного клімату. Влітку надто жарко: спека сягала 50 °C у затінку, а засуха тривала по 7–8 місяців. Нерідко піщані й пилові бурі вкривали пилом навколишні поля й гаї. Узимку (3–4 місяці) ураганні зливи перетворювали низини в непрохідні болота. Вони кишіли різноманітними комахами, які розносили чимало хвороб. Таким чином, у найдавнішу епоху територія Південного Дворіччя була малопридатна для розселення людей. Перші поселенці, мабуть, прибули сюди не добровільно, а гнані тяжкою необхідністю (нестачею харчів та натиском вороже налаштованих сусідів).
Люди оселялися на цій негостинній землі лише завдяки двом річкам – Тигру та Євфрату, які несли в пустелю таку життєдайну вологу. У давнину вони текли майже паралельно, тому їх називали ріками-близнюками. Розливи Євфрату і Тигру не такі, як Нілу, а короткі, бурхливі і часто несподівані. Коли навесні в горах Вірменії розпочинається танення снігів, обидві річки переповнюються, виходять з берегів і заливають околиці. Особливо небезпечна повінь під час припливу, коли вода в Перській затоці піднімається. Тоді води річок заливають усю країну. Саме у Дворіччі виник міф про Всесвітній потоп, який знищив майже все на Землі. Тому люди, які жили тут, перебували в постійному страху перед повінню. Коли вода поступово спадала, то залишався товстий шар масного мулу. Цей наносний ґрунт вельми родючий.
Відповідь:
вот
Пояснення:
1199 р. (або 1201 р.) – народився Данило Романович;
1205 р. – Роман Мстиславич був убитий поляками, і малолітнього Данила Романовича проголосили галицько-волинським князем;
1206 р. – Данило разом з матір’ю і братом Васильком втекли з Галича у Володимир-Волинський, потім – в Польщу, а з неї – в Угорщину;
1210 р. – молодий князь разом з угорцями захоплює Перемишль і Звенигород, а незабаром відновлює свої права на все князівство. Однак ужитися з боярами не зміг;
1211 р. – Данило знову біжить до Угорщини;
1212 р. – він повернувся в Галицьку Русь і влаштувався в Кам’янці, де деякий час княжив спільно з братом Васильком і матір’ю;
1213 р. – Данило за до тепер уже польського війська захопив і Володимир-Волинський, де його підтримали всі бояри його батька;
1217 р. – князь Волинський захопив Берестій, Угровськ, Верещин, Столпьє, Комов і “всю Україну”,
1219 р. – Данило став самостійним князем, і його королева-мати Анна пішла у монастир. У тому ж році молодий князь поріднився з галицьким володарем Мстиславом Удатним, одружившись на його дочці Анні;
1220 р. – польський король Лешко Білий, посварившись з Мстиславом, вигнав його з Галича і посадив там угорського королевича;
1221 р. – князь Волинський Данило разом з тестем повернули останньому Галицький престол;
1223 р – Данило Романович з військом бере участь в битві на р. Калка;
1227 р – Пересопницький князь Мстислав Німий робить Данила опікуном свого сина Івана, передаючи владу над його землями;
1227-1229 рр. – Данило бере активну участь в князівських міжусобицях. Свариться і мириться зі своїм тестем Мстиславом Удатним;
1229 р. – бере участь в черговому розбраті у Польському королівстві. Захоплює м. Каліш;
1230-1232 рр. – Данило і Василько воюють проти угорців, відвойовуючи у них Галич;
1233 р – Данило за підтримки місцевих бояр все-таки зайняв батьківський трон в Галицькому князівстві;
1234 р. – Данило необачно втрутився в боротьбу інших українських князів, в результаті чого чернігівський князь Михайло Всеволодович зайняв Галич;
1237 р. – син Романа Мстиславовича знову повернувся в головне місто Галичини, і ворота знову відкрили йому місцеві бояри;
1238 р. – князю Данилу нарешті вдалося возз’єднати Галицьку і Волинську землі під своєю владою. Володимир-Волинський він віддав брату Васильку, а місцем своєї резиденції зробив Галич;
1239 р. – зумів приєднати до своїх володінь Київ;
1240-1241 рр. – монголо-татари спустошують землі Галицько-Волинського князівства;
1241-1245 рр. – Ростислав Михайлович Чернігівський кілька разів зазіхає на галицькі землі;
1245 р. – Данило Романович і Василько остаточно розбили Ростислава в Ярославській битві на р. Сан;
1249-1250 рр. – Данило зробив довгу подорож до столиці Золотої Орди, де отримав від хана Батия ярлик на правління;
1254 р. – під впливом своїх західних союзників Данило Галицький все ж погодився прийняти королівський вінець і був коронований в Дрогочині. Папа оголосив хрестовий похід проти татар, але на його звернення ніхто не відгукнувся. Данило Романович, зберігши титул короля, припинив зносини з Ватиканом і почав готуватися до опору власними силами;
1256-1257 рр. – Данило, скориставшись чварами серед монгольської знаті, почав повстання проти ординського ярма. Він завдав кілька поразок хану Куремси, відігнав його війська від Луцька. Однак слідом з’явився хан Берендей і повністю придушив повстання Данила. Сам князь змушений був сховатися в Польщі;
1262 р. – литовські війська князя Міндовга напали на Галицьке князівство. У бою з ними загинув син Данила Роман;
1263 р. – Данило Романович зумів помститися литовцям, розбивши союзне їм плем’я ятвягів;
1264 р. – князь Данило Галицький помер.
Объяснение:
У горах Вірменії беруть свій початок дві річки: Євфрат і Тигр. Вони течуть на південний схід і впадають у Перську затоку. Країну, яка в давнину була розташована в середній і нижній течії цих двох річок, називають Дворіччям. Греки називали її Месопотамія, що їхньою мовою означає Межиріччя. За природними умовами Дворіччя поділяють на Північне (тобто Верхнє) та Південне (або Нижнє) Дворіччя.
Південне Дворіччя – це зона пустельного клімату. Влітку надто жарко: спека сягала 50 °C у затінку, а засуха тривала по 7–8 місяців. Нерідко піщані й пилові бурі вкривали пилом навколишні поля й гаї. Узимку (3–4 місяці) ураганні зливи перетворювали низини в непрохідні болота. Вони кишіли різноманітними комахами, які розносили чимало хвороб. Таким чином, у найдавнішу епоху територія Південного Дворіччя була малопридатна для розселення людей. Перші поселенці, мабуть, прибули сюди не добровільно, а гнані тяжкою необхідністю (нестачею харчів та натиском вороже налаштованих сусідів).
Люди оселялися на цій негостинній землі лише завдяки двом річкам – Тигру та Євфрату, які несли в пустелю таку життєдайну вологу. У давнину вони текли майже паралельно, тому їх називали ріками-близнюками. Розливи Євфрату і Тигру не такі, як Нілу, а короткі, бурхливі і часто несподівані. Коли навесні в горах Вірменії розпочинається танення снігів, обидві річки переповнюються, виходять з берегів і заливають околиці. Особливо небезпечна повінь під час припливу, коли вода в Перській затоці піднімається. Тоді води річок заливають усю країну. Саме у Дворіччі виник міф про Всесвітній потоп, який знищив майже все на Землі. Тому люди, які жили тут, перебували в постійному страху перед повінню. Коли вода поступово спадала, то залишався товстий шар масного мулу. Цей наносний ґрунт вельми родючий.
Если будет полезно поставте 5 звёзд, хорошего дня