1. Перший розряд, який складався з найзаможніших людей, формувався з 80 центурій. Ці воїни повинні були мати спорядження, властиве грецьким гоплітів — шолом, арголійський щит, поножі, панцир-лорику, спис і меч. Отже, ці 80 центурій мали становити фалангу. Першому розряду було додано дві центурії зброярів і будівельників.
2. Другий тип складався з 20 центурій. Озброювалися вони також, як і перший, але не мали панцира, а захищалися тільки поножами, шоломом і великим щитом — знаменитим згодом скутумом.
3. Третій розряд мав таке ж спорядження, як і другого, за винятком поножів. Можливо, що ці загони воювали вже по італійській системі.
4. Четвертий розряд становили 20 центурій легкої піхоти — списоносців і метальників дротиків.
5. П'ятий розряд — 30 центурій пращників і застрільників. До п'ятого ж розряду приписували дві особливі центурії: корніценів ) і тубіценів
Казими́р III (I) (пол. Kazimierz III; 3 квітня 1310 — 5 листопада 1370) — Король Польщі (1333—1370) і Король Русі (1349—1370). Останній представник польської династії П'ястів на тронах Польщі і Русі. Народився в Ковалі, Польща. Найменший син польського короля Владислава I Локєтка і калішської князівни Гедвіґи Болеславівної. Коронований після смерті батька. Проводив курс на відновлення єдності Польського королівства та посилення королівської влади[2]. Збільшив терени своїх володінь у 2,5 рази[2]. Здійснив низку важливих реформ у системі управління, судочинстві, фінансовій сфері. Упорядкував Казимирові статути. У зовнішній політиці спирався на підтримку Угорщини[2] Був рідним дядьком Короля Людовіка. Брав участь у війні за руську спадщину проти інших претендентів на підставі своїх династичних прав. І по батькові і по матері є нащадком Рюриковичів. Кузен Королів Русі Андрія, Лева ІІ і Владислава І. Двоюрідний дядько Короля Русі Юрія ІІ і двоюрідний небіж Короля Русі Юрія І. В ході династичної війни добився визнання своїх прав на трон Русі від шляхти Галичини, Волині і Поділля.[2] Замирився із Богемією (1348) та Тевтонським орденом (1356). Сприяв розвитку міст та міграції євреїв до Польщі і Русі. Фундував Краківський університет (1364)[2]. Помер у Кракові, Польща. Похований у Соборі святих Станіслава і Вацлава. Прізвисько — Вели́кий
1. Перший розряд, який складався з найзаможніших людей, формувався з 80 центурій. Ці воїни повинні були мати спорядження, властиве грецьким гоплітів — шолом, арголійський щит, поножі, панцир-лорику, спис і меч. Отже, ці 80 центурій мали становити фалангу. Першому розряду було додано дві центурії зброярів і будівельників.
2. Другий тип складався з 20 центурій. Озброювалися вони також, як і перший, але не мали панцира, а захищалися тільки поножами, шоломом і великим щитом — знаменитим згодом скутумом.
3. Третій розряд мав таке ж спорядження, як і другого, за винятком поножів. Можливо, що ці загони воювали вже по італійській системі.
4. Четвертий розряд становили 20 центурій легкої піхоти — списоносців і метальників дротиків.
5. П'ятий розряд — 30 центурій пращників і застрільників. До п'ятого ж розряду приписували дві особливі центурії: корніценів ) і тубіценів
Відповідь:
Казими́р III (I) (пол. Kazimierz III; 3 квітня 1310 — 5 листопада 1370) — Король Польщі (1333—1370) і Король Русі (1349—1370). Останній представник польської династії П'ястів на тронах Польщі і Русі. Народився в Ковалі, Польща. Найменший син польського короля Владислава I Локєтка і калішської князівни Гедвіґи Болеславівної. Коронований після смерті батька. Проводив курс на відновлення єдності Польського королівства та посилення королівської влади[2]. Збільшив терени своїх володінь у 2,5 рази[2]. Здійснив низку важливих реформ у системі управління, судочинстві, фінансовій сфері. Упорядкував Казимирові статути. У зовнішній політиці спирався на підтримку Угорщини[2] Був рідним дядьком Короля Людовіка. Брав участь у війні за руську спадщину проти інших претендентів на підставі своїх династичних прав. І по батькові і по матері є нащадком Рюриковичів. Кузен Королів Русі Андрія, Лева ІІ і Владислава І. Двоюрідний дядько Короля Русі Юрія ІІ і двоюрідний небіж Короля Русі Юрія І. В ході династичної війни добився визнання своїх прав на трон Русі від шляхти Галичини, Волині і Поділля.[2] Замирився із Богемією (1348) та Тевтонським орденом (1356). Сприяв розвитку міст та міграції євреїв до Польщі і Русі. Фундував Краківський університет (1364)[2]. Помер у Кракові, Польща. Похований у Соборі святих Станіслава і Вацлава. Прізвисько — Вели́кий
Пояснення: