Володи́мир Святосла́вич (960/963 — 15 липня 1015) — великий князь київський (979—1015), князь новгородський (970—988). Хреститель Русі. Представник варязької династії Рюриковичів. Наймолодший (позашлюбний) син київського князя Святослава Ігоровича від коханки-ключниці Малуші (імовірної дочки древлянського князя Мала). Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича. Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977—979). Приєднав до своєї держави землі в'ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984), білих хорватів (981). Воював проти булгарів (985), греків (988), вірменів (1000), поляків (1001), печенігів (996, 1015). Охрестив Русь 988 року. Встановив Київську митрополію Константинопольського патріархату. Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву (996). Першим із руських князів розпочав карбувати власну золоту монету. Заснував Володимир (988), Переяслав (992) та інші міста. Використовував особистий знак «тризуб», що став у ХХ столітті гербом України. Помер у Берестовському палаці за Києвом. Канонізований Католицькою і Православною церквами як рівноапостольний святий. Національний герой України. Прізвиська — Великий, Святий, Хреститель, Красне-Сонечко тощо.Був посаджений батьком намісником Новгорода
Вскоре за миссионерами появились и рыцари — крестоносцы, которых римский папа призывал к крестовому походу в Прибалтику. Его участникам прощались грехи, а захваченные земли разрешалось получить в собственность. Крестоносцы силой оружия насильственно распространяли христианство и считали, что делают доброе дело.
Почти каждый год рыцари нападали на незащищенные поселения языческих племен. Случались и поражения, когда доведенные до крайности прибалты поднимали восстания.
Но рыцари быстро восстанавливали силы. Из Западной Европы к ним приходили очередные «борцы за веру». Чтобы закрепиться на новых местах, крестоносцы строили небольшие каменные замки. Замки были опорными пунктами для дальнейшего продвижения на восток и покорения чужих земель.
Відповідь:
Володи́мир Святосла́вич (960/963 — 15 липня 1015) — великий князь київський (979—1015), князь новгородський (970—988). Хреститель Русі. Представник варязької династії Рюриковичів. Наймолодший (позашлюбний) син київського князя Святослава Ігоровича від коханки-ключниці Малуші (імовірної дочки древлянського князя Мала). Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича. Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977—979). Приєднав до своєї держави землі в'ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984), білих хорватів (981). Воював проти булгарів (985), греків (988), вірменів (1000), поляків (1001), печенігів (996, 1015). Охрестив Русь 988 року. Встановив Київську митрополію Константинопольського патріархату. Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву (996). Першим із руських князів розпочав карбувати власну золоту монету. Заснував Володимир (988), Переяслав (992) та інші міста. Використовував особистий знак «тризуб», що став у ХХ столітті гербом України. Помер у Берестовському палаці за Києвом. Канонізований Католицькою і Православною церквами як рівноапостольний святий. Національний герой України. Прізвиська — Великий, Святий, Хреститель, Красне-Сонечко тощо.Був посаджений батьком намісником Новгорода
Пояснення:
Вскоре за миссионерами появились и рыцари — крестоносцы, которых римский папа призывал к крестовому походу в Прибалтику. Его участникам прощались грехи, а захваченные земли разрешалось получить в собственность. Крестоносцы силой оружия насильственно распространяли христианство и считали, что делают доброе дело.
Почти каждый год рыцари нападали на незащищенные поселения языческих племен. Случались и поражения, когда доведенные до крайности прибалты поднимали восстания.
Но рыцари быстро восстанавливали силы. Из Западной Европы к ним приходили очередные «борцы за веру». Чтобы закрепиться на новых местах, крестоносцы строили небольшие каменные замки. Замки были опорными пунктами для дальнейшего продвижения на восток и покорения чужих земель.