Во время Французской революции народ был разделен и им требовался великий лидер для того, чтобы продолжить существование Франции. В силу множественных проблем с внешней и внутренней политикой(к примеру, война против второй коалиции) многие видели сильного и и набирающего популярность военначальника, что уже успел достичь успеха в Египте и в Италии. Его хотели использовать заговорщики, но он отказался. Позже, Наполеон был избран как консул(вместе с двумя другими, но у них не было такой силы как у Бонапарта), где управлял страной, а спустя год получил позицию пожизненно.
Революції 1848—1849 років (відома під назвою «Весна націй» та «Народна Весна») — низка революцій, що сталася в Європі у 1848 році. Весна Націй досі залишається наймасштабнішою у європейській історії хвилею революцій, проте у зв'язку з політичними реакціями, у всіх випадках влада була відновлена протягом року[1].
Революції були демократичними по своїй природі, ставлячи за основу знищення феодальної форми правління і створення незалежних національних держав[2].
Революційна хвиля зародилася в Франції на початку року та швидко поширилася на більшу частину Європи та частину Латинської Америки. Були охоплені близько 50 країн, революціонери не мали зв'язку між собою та не співпрацювали, діючи незалежно[2].
Шість чинників були основними: поширене невдоволення політичним курсом, вимоги вагомішої участі народу в управлінні країнами, вимоги вільної преси, вимоги робочого класу, поширення націоналізму і перебудова політичної системи серед монархів, аристократії, армії, церкви та селянства[2
Во время Французской революции народ был разделен и им требовался великий лидер для того, чтобы продолжить существование Франции. В силу множественных проблем с внешней и внутренней политикой(к примеру, война против второй коалиции) многие видели сильного и и набирающего популярность военначальника, что уже успел достичь успеха в Египте и в Италии. Его хотели использовать заговорщики, но он отказался. Позже, Наполеон был избран как консул(вместе с двумя другими, но у них не было такой силы как у Бонапарта), где управлял страной, а спустя год получил позицию пожизненно.
Революції 1848—1849 років (відома під назвою «Весна націй» та «Народна Весна») — низка революцій, що сталася в Європі у 1848 році. Весна Націй досі залишається наймасштабнішою у європейській історії хвилею революцій, проте у зв'язку з політичними реакціями, у всіх випадках влада була відновлена протягом року[1].
Революції були демократичними по своїй природі, ставлячи за основу знищення феодальної форми правління і створення незалежних національних держав[2].
Революційна хвиля зародилася в Франції на початку року та швидко поширилася на більшу частину Європи та частину Латинської Америки. Були охоплені близько 50 країн, революціонери не мали зв'язку між собою та не співпрацювали, діючи незалежно[2].
Шість чинників були основними: поширене невдоволення політичним курсом, вимоги вагомішої участі народу в управлінні країнами, вимоги вільної преси, вимоги робочого класу, поширення націоналізму і перебудова політичної системи серед монархів, аристократії, армії, церкви та селянства[2