,Через деспотию, как форму государственного правления, в своем развитии можно сказать без преувеличения, все государства Древнего Востока. Это Вавилон – государство, расположенное в долинах рек Тигр и Евфрат, Китай, Индия, Индия, Урарту, древний Иран (Персия).
История формирования и развития этих стран имела ряд специфических особенностей концентрации политической, военной и, зачастую, религиозной власти в неограниченной форме в руках одного человека. Правитель становился деспотом – единоличным хозяином государства (despotos – по-гречески «владелец», «господин», despoteia – «неограниченная власть»).
Признаки, отличающие восточную деспотию:
• Наследственность власти, монархия.
• Неограниченность власти, правитель сосредоточивает в своих руках все функции и полномочия, в том числе законодательные, исполнительные, судебные, военные.
• Сплочение государства вокруг центра.
• Чрезмерное количество чиновников, раздутый административный аппарат.
• Земельная собственность принадлежит и контролируется правителем.
Ро́зпад СРСР — процеси системної дезінтеграції, що відбувалися в державі, суспільстві, народному господарстві, соціальній структурі, громадській і політичній сфері Радянського Союзу, що призвели до припинення існування СРСР після 26 грудня 1991 року.
Розпад Радянського Союзу в останнє десятиріччя XX ст. є завершенням не лише 70-літньої історії багатонаціональної комуністичної імперії, а й фіналом понад 400-літньої історії поліетнічної Російської імперії. Розпад СРСР не варто зводити лише до кризи соціалістичної системи, не враховуючи спадщини Російської імперії. Він є частиною загального процесу зникнення поліетнічних імперій та їх розщеплення на національні держави, прикладом чого в Європі стали Османська та Габсбурзька імперії в XIX і на початку XX ст., а на неевропейських територіях — деколонізація. Жовтнева революція та радянська влада всього лише відтягнули розпад Російської імперії на декілька десятиліть.
Розпад СРСР привів до незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав.
,Через деспотию, как форму государственного правления, в своем развитии можно сказать без преувеличения, все государства Древнего Востока. Это Вавилон – государство, расположенное в долинах рек Тигр и Евфрат, Китай, Индия, Индия, Урарту, древний Иран (Персия).
История формирования и развития этих стран имела ряд специфических особенностей концентрации политической, военной и, зачастую, религиозной власти в неограниченной форме в руках одного человека. Правитель становился деспотом – единоличным хозяином государства (despotos – по-гречески «владелец», «господин», despoteia – «неограниченная власть»).
Признаки, отличающие восточную деспотию:
• Наследственность власти, монархия.
• Неограниченность власти, правитель сосредоточивает в своих руках все функции и полномочия, в том числе законодательные, исполнительные, судебные, военные.
• Сплочение государства вокруг центра.
• Чрезмерное количество чиновников, раздутый административный аппарат.
• Земельная собственность принадлежит и контролируется правителем.
Ро́зпад СРСР — процеси системної дезінтеграції, що відбувалися в державі, суспільстві, народному господарстві, соціальній структурі, громадській і політичній сфері Радянського Союзу, що призвели до припинення існування СРСР після 26 грудня 1991 року.
Розпад Радянського Союзу в останнє десятиріччя XX ст. є завершенням не лише 70-літньої історії багатонаціональної комуністичної імперії, а й фіналом понад 400-літньої історії поліетнічної Російської імперії. Розпад СРСР не варто зводити лише до кризи соціалістичної системи, не враховуючи спадщини Російської імперії. Він є частиною загального процесу зникнення поліетнічних імперій та їх розщеплення на національні держави, прикладом чого в Європі стали Османська та Габсбурзька імперії в XIX і на початку XX ст., а на неевропейських територіях — деколонізація. Жовтнева революція та радянська влада всього лише відтягнули розпад Російської імперії на декілька десятиліть.
Розпад СРСР привів до незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав.