Відповідь:Сарма́ти (грец. Σαρμάται) — кочовий іраномовний народ, який належав до іранської групи народів.[1] Сармати мешкали на межі нашої ери у Сарматії, що нині займає територію сучасної України та прилеглі до неї землі. Оволодівши землями скіфів, сарматський народ зі степів Причорномор'я в III ст. н. е. був витіснений готами[2], які, зруйнувавши сарматські торгові центри, розсіяли кочів'я. Їх остаточне зникнення на цих територіях пов'язане з експансією гунів середини IV ст.[3]. Про сарматів епізодично згадується в працях античних істориків. Інколи їх називають савроматами. У ранньому новому часі під впливом ідей сарматизму нащадками сарматів вважали себе польська шляхта, а в Україні – козаки, а також в українській публіцистиці та романтичній історіографії 18 — 19 століття нащадками сарматського народу зображалися русини-українці, що з наукової точки зору є неправильним, тому що за походженням сармати були кочовим іранським народом.
На заре еврейской истории события были привязаны к сравнительно небольшому району Ближнего Востока и концентрировались вокруг Земли Израиля. Начиная с талмудического периода и далее в раннее Средневековье, большая часть еврейского народа проживала в странах ислама. В поздние Средние века и в Новое время, центральные события еврейской истории перемещаются в Европу. С течением времени распространение и развитие еврейских общин диаспоры приводит к тому, что ареной событий еврейской истории становятся Северная Африка, Западная и Восточная Европа, Северная Америка. С возникновением еврейского «национального очага», а затем Государства Израиль, Земля Израиля вновь начинает играть центральную роль в еврейской истории.
Географическое своеобразие еврейской истории имело формирующее влияние на культуру евреев. Возникнув на перекрестке древних цивилизаций в Палестине, еврейская культура развивалась в постоянном контакте с окружающими народами и в своей стране и в изгнании. Евреи оказали значительное влияние на развитие христианской и мусульманской цивилизаций, но и сами они не были изолированы от внешних влияний. Составляя четко определённое меньшинство в среде других народов, евреи всегда вели плодотворный диалог — открытый или подспудный — с другими культурами, стремясь выявить и укрепить основы своей идентичности в рамках этого диалога.
Відповідь:Сарма́ти (грец. Σαρμάται) — кочовий іраномовний народ, який належав до іранської групи народів.[1] Сармати мешкали на межі нашої ери у Сарматії, що нині займає територію сучасної України та прилеглі до неї землі. Оволодівши землями скіфів, сарматський народ зі степів Причорномор'я в III ст. н. е. був витіснений готами[2], які, зруйнувавши сарматські торгові центри, розсіяли кочів'я. Їх остаточне зникнення на цих територіях пов'язане з експансією гунів середини IV ст.[3]. Про сарматів епізодично згадується в працях античних істориків. Інколи їх називають савроматами. У ранньому новому часі під впливом ідей сарматизму нащадками сарматів вважали себе польська шляхта, а в Україні – козаки, а також в українській публіцистиці та романтичній історіографії 18 — 19 століття нащадками сарматського народу зображалися русини-українці, що з наукової точки зору є неправильним, тому що за походженням сармати були кочовим іранським народом.
Пояснення:
На заре еврейской истории события были привязаны к сравнительно небольшому району Ближнего Востока и концентрировались вокруг Земли Израиля. Начиная с талмудического периода и далее в раннее Средневековье, большая часть еврейского народа проживала в странах ислама. В поздние Средние века и в Новое время, центральные события еврейской истории перемещаются в Европу. С течением времени распространение и развитие еврейских общин диаспоры приводит к тому, что ареной событий еврейской истории становятся Северная Африка, Западная и Восточная Европа, Северная Америка. С возникновением еврейского «национального очага», а затем Государства Израиль, Земля Израиля вновь начинает играть центральную роль в еврейской истории.
Географическое своеобразие еврейской истории имело формирующее влияние на культуру евреев. Возникнув на перекрестке древних цивилизаций в Палестине, еврейская культура развивалась в постоянном контакте с окружающими народами и в своей стране и в изгнании. Евреи оказали значительное влияние на развитие христианской и мусульманской цивилизаций, но и сами они не были изолированы от внешних влияний. Составляя четко определённое меньшинство в среде других народов, евреи всегда вели плодотворный диалог — открытый или подспудный — с другими культурами, стремясь выявить и укрепить основы своей идентичности в рамках этого диалога.