1) Октавіана проголосили довічним трибуном, консулом та цензором. У нових списках сенаторів ім’я Октавіана стояло першим. Він став принцепсом - найавторитетнішим серед сенаторів, тим, хто визначав порядок денний, головував на засіданнях. Октавіан мав найвищу військову владу - імперій (звідси - «імператор» як частина титулу принцепса), міг скликати народні збори та збори сенату, вносити законопроекти або накладати вето на закони. Згодом йому було присвоєно титул верховного жерця, почесний титул Августа («поважний», «возвеличений богами»), трохи пізніше - титул «батька вітчизни». Культ Августа поширювався і в римських провінціях: у Єгипті, наприклад, його вважали фараоном і сином бога Сонця.
2) Август запровадив нові посади - префекта Рима і префекта преторіанської гвардії. Префекта Рима обирали із сенаторів, до обов’язків цього посадовця належало наглядати за порядком у місті. Префект преторіанської гвардії командував охороною імператора. Було підвищено платню солдатам і офіцерам. Чимало ветеранів осіли в провінціях і допомагали їх освоювати. Як головнокомандувач армії Август керував провінціями, де перебували війська (імператорські провінції). Він призначав намісників, які командували гарнізонами.
Сенату для управління було надано спокійніші й розвинутіші провінції. їх називали сенаторськими провінціями. За Октавіана Августа західний кордон досяг Атлантичного океану й пролягав по Рейну. Північні кордони сягнули Дунаю, де було створено нові провінції. Кордони на сході посунули до річки Євфрат та Парфянського царства, з яким імператор уклав мир.
XIII век стал временем активизации внешнеполитических угроз Руси как с востока – в лице Батыя и его орды, так и с Запада – в лице немецких рыцарей-крестоносцев.
Немецкие рыцари давно уже давно помышляли о расширении своих территорий и продвижении на восток, более того – их активно поддерживал германский император. А папа Римский считал богоугодным делом – захват земель на востоке и обращение местных язычников в христианскую веру.
Большое значение имело строительство на реке Западной Двине крепости Рига и учреждение Рижского епископства. В 1202 г. немецкое духовенство и рыцари организовали Орден меченосцев на вновь присоединенных землях. Цель ордена состояла в завоевании Восточной Прибалтики.
Вскоре в этих краях появился еще один немецкий орден — Тевтонский, который был образован еще во время первого крестового похода в Иерусалиме. Чуть позже польские князья пригласили Орден для обращения в христианство языческих племен пруссов и для борьбы с ними.
1) Октавіана проголосили довічним трибуном, консулом та цензором. У нових списках сенаторів ім’я Октавіана стояло першим. Він став принцепсом - найавторитетнішим серед сенаторів, тим, хто визначав порядок денний, головував на засіданнях. Октавіан мав найвищу військову владу - імперій (звідси - «імператор» як частина титулу принцепса), міг скликати народні збори та збори сенату, вносити законопроекти або накладати вето на закони. Згодом йому було присвоєно титул верховного жерця, почесний титул Августа («поважний», «возвеличений богами»), трохи пізніше - титул «батька вітчизни». Культ Августа поширювався і в римських провінціях: у Єгипті, наприклад, його вважали фараоном і сином бога Сонця.
2) Август запровадив нові посади - префекта Рима і префекта преторіанської гвардії. Префекта Рима обирали із сенаторів, до обов’язків цього посадовця належало наглядати за порядком у місті. Префект преторіанської гвардії командував охороною імператора. Було підвищено платню солдатам і офіцерам. Чимало ветеранів осіли в провінціях і допомагали їх освоювати. Як головнокомандувач армії Август керував провінціями, де перебували війська (імператорські провінції). Він призначав намісників, які командували гарнізонами.
Сенату для управління було надано спокійніші й розвинутіші провінції. їх називали сенаторськими провінціями. За Октавіана Августа західний кордон досяг Атлантичного океану й пролягав по Рейну. Північні кордони сягнули Дунаю, де було створено нові провінції. Кордони на сході посунули до річки Євфрат та Парфянського царства, з яким імператор уклав мир.
Объяснение:
XIII век стал временем активизации внешнеполитических угроз Руси как с востока – в лице Батыя и его орды, так и с Запада – в лице немецких рыцарей-крестоносцев.
Немецкие рыцари давно уже давно помышляли о расширении своих территорий и продвижении на восток, более того – их активно поддерживал германский император. А папа Римский считал богоугодным делом – захват земель на востоке и обращение местных язычников в христианскую веру.
Большое значение имело строительство на реке Западной Двине крепости Рига и учреждение Рижского епископства. В 1202 г. немецкое духовенство и рыцари организовали Орден меченосцев на вновь присоединенных землях. Цель ордена состояла в завоевании Восточной Прибалтики.
Вскоре в этих краях появился еще один немецкий орден — Тевтонский, который был образован еще во время первого крестового похода в Иерусалиме. Чуть позже польские князья пригласили Орден для обращения в христианство языческих племен пруссов и для борьбы с ними.
Объяснение: