Київське князівство. Більшість його земель розташовувалося на Правобережжі. На півночі — це велика частина Полісся, на заході — землі аж до Волині. На півдні Київське князівство межувало з половецьким степом, і лише на сході йому належала вузька смуга вздовж лівого берега Дніпра. Київська земля була однією з найбільш густонаселених земель Русі. Літописи називають близько 80 міст і містечок, розташованих тут. Серед них такі великі, як Київ, Вишгород, Білгород, Василів, Іскоростень, Овруч, Городськ, Туров, Корсунь, Юрїв. Джерелом багатства київських земель були родючі чорноземи й поліські корисні копалини. Було до чого докладати руки й працьовитим землеробам, і вмілим майстрам-ремісникам. Вигідне розташування князівства сприяло розвитку торгівлі. Мережа річок повязувала Київську землю з найвіддаленішими куточками Русі та сусідніми народами.Взовн. політиці створювали походи проти Візантії підкорили древлян, сіверян, радимичів, вятичів, східних хорватів, дулібів, тиверців, кривічів . в внутр пол. створювали і збільшували податки.
Переяславське князівство. Розташоване в безпосередній близькості до земель мешкання кочівників (формально — аж до Дніпрових порогів), воно було вельми почесним, хоч і нелегким володінням. Проте в XII—XIII ст. Переяславщина не мала політичної самостійності та цілком залежала від Києва. Центр князівства — місто Переяслав — було одним із найбільших градів Південної Русі. Переяслав відігравав важливу роль у боротьбі з половцями. Надійні мури майстерно збудованої фортеці слугували захистом не тільки для прикордонного міста, а й усієї Русі.
Чернігово-Сіверське князівство. Найбільшим князівством Південної Русі було Чернігівське. Остаточно воно склалося в XI ст., коли Ярослав Мудрий віддав Чернігову колишні землі сіверян, радимичів, вятичів, а також Муромську волость і Тьмутаракань. Чернігівське князівство займало землі на Лівобережжі (головна їх частина — у басейні річки Десни).
Усередині XII ст. від Чернігова відокремилося Новгород-Сіверське князівство, а згодом й інші землі, де виникли дрібніші князівства. Багато подій історії Київської Русі повязано з містами Чернігівщини — Черніговом, Новгородом-Сіверським, Путивлем, Брянськом, Курськом, Стародубом. Столичне місто Чернігів посідало друге після Києва місце серед найбільших міст Південної Русі.
Галицьке та Волинське князівства. Обидва князівства мали вдале розташування, недосяжне для кочових нападників зі степу. Волинь і особливо Галичина були густо заселеними, а їхні міста стояли на стратегічно важливих торговельних шляхах із Заходу. Ремісники становили основну частину населення галицьких міст. Саме міське ремесло визначало високий рівень матеріальної культури цього краю. Крім того, в Галичині містилися великі родовища солі.
Політичний центр князівства перемістився з Перемишля до Галича, що розташовувався біля карпатських соляних копалень. Першими в Галичині незалежно від київського князя правили Ростиславичі, нащадки онука Ярослава Мудрого. Тим часом на Волині влада належала Мстиславичам, що вели свій рід від Володимира Мономаха (теж онука Ярослава Мудрого).
Самая масштабная чума в истории человечества. Началась в 1320-х годах в Восточном Китае, сначала охватила Индию, а затем Европу. Унесла жизни от 70 до 100 млн человек во всём мире (четверть всего населения в те времена!). Вспышки этой чумы продолжались до 19 века. Разносчиком заболевания послужила чумная палочка Yersinia pestis, переносчиком - крысы. Методов по борьбе с эпидемией в Средневековье не было, однако в Европе была придумана и введена система карантина: прибывавшие корабли из других стран отстаивались 40 дней, и только после истечения данного срока происходила разгрузка товаров.
27 июля — Битва под Медниками: победа жемайтов над войском Тевтонского ордена и самбийцами, гибель маршала Генриха Плоцке.
В Делийском султанате Хосров-хан убил султана Мубарака и захватил власть.
Падение династии Лохара в Кашмире. Начало борьбы за власть между мусульманами и местными правителями.
Київське князівство. Більшість його земель розташовувалося на Правобережжі. На півночі — це велика частина Полісся, на заході — землі аж до Волині. На півдні Київське князівство межувало з половецьким степом, і лише на сході йому належала вузька смуга вздовж лівого берега Дніпра. Київська земля була однією з найбільш густонаселених земель Русі. Літописи називають близько 80 міст і містечок, розташованих тут. Серед них такі великі, як Київ, Вишгород, Білгород, Василів, Іскоростень, Овруч, Городськ, Туров, Корсунь, Юрїв. Джерелом багатства київських земель були родючі чорноземи й поліські корисні копалини. Було до чого докладати руки й працьовитим землеробам, і вмілим майстрам-ремісникам. Вигідне розташування князівства сприяло розвитку торгівлі. Мережа річок повязувала Київську землю з найвіддаленішими куточками Русі та сусідніми народами.Взовн. політиці створювали походи проти Візантії підкорили древлян, сіверян, радимичів, вятичів, східних хорватів, дулібів, тиверців, кривічів . в внутр пол. створювали і збільшували податки.
Переяславське князівство. Розташоване в безпосередній близькості до земель мешкання кочівників (формально — аж до Дніпрових порогів), воно було вельми почесним, хоч і нелегким володінням. Проте в XII—XIII ст. Переяславщина не мала політичної самостійності та цілком залежала від Києва. Центр князівства — місто Переяслав — було одним із найбільших градів Південної Русі. Переяслав відігравав важливу роль у боротьбі з половцями. Надійні мури майстерно збудованої фортеці слугували захистом не тільки для прикордонного міста, а й усієї Русі.
Чернігово-Сіверське князівство. Найбільшим князівством Південної Русі було Чернігівське. Остаточно воно склалося в XI ст., коли Ярослав Мудрий віддав Чернігову колишні землі сіверян, радимичів, вятичів, а також Муромську волость і Тьмутаракань. Чернігівське князівство займало землі на Лівобережжі (головна їх частина — у басейні річки Десни).
Усередині XII ст. від Чернігова відокремилося Новгород-Сіверське князівство, а згодом й інші землі, де виникли дрібніші князівства. Багато подій історії Київської Русі повязано з містами Чернігівщини — Черніговом, Новгородом-Сіверським, Путивлем, Брянськом, Курськом, Стародубом. Столичне місто Чернігів посідало друге після Києва місце серед найбільших міст Південної Русі.
Галицьке та Волинське князівства. Обидва князівства мали вдале розташування, недосяжне для кочових нападників зі степу. Волинь і особливо Галичина були густо заселеними, а їхні міста стояли на стратегічно важливих торговельних шляхах із Заходу. Ремісники становили основну частину населення галицьких міст. Саме міське ремесло визначало високий рівень матеріальної культури цього краю. Крім того, в Галичині містилися великі родовища солі.
Політичний центр князівства перемістився з Перемишля до Галича, що розташовувався біля карпатських соляних копалень. Першими в Галичині незалежно від київського князя правили Ростиславичі, нащадки онука Ярослава Мудрого. Тим часом на Волині влада належала Мстиславичам, що вели свій рід від Володимира Мономаха (теж онука Ярослава Мудрого).
бъяснение:
Объяснение: Это все в 1320 году произошло
1. 1320 год. Чёрная смерть.
Самая масштабная чума в истории человечества. Началась в 1320-х годах в Восточном Китае, сначала охватила Индию, а затем Европу. Унесла жизни от 70 до 100 млн человек во всём мире (четверть всего населения в те времена!). Вспышки этой чумы продолжались до 19 века. Разносчиком заболевания послужила чумная палочка Yersinia pestis, переносчиком - крысы. Методов по борьбе с эпидемией в Средневековье не было, однако в Европе была придумана и введена система карантина: прибывавшие корабли из других стран отстаивались 40 дней, и только после истечения данного срока происходила разгрузка товаров.
27 июля — Битва под Медниками: победа жемайтов над войском Тевтонского ордена и самбийцами, гибель маршала Генриха Плоцке.
В Делийском султанате Хосров-хан убил султана Мубарака и захватил власть.
Падение династии Лохара в Кашмире. Начало борьбы за власть между мусульманами и местными правителями.