период острой конкуренции, в период перед Первой мировой войной, целого ряда империалистических держав Европы за проведение исследовательских работ и военных операций, в конечном счёте направленных на захват новых территорий в Африке. У европейских колонизаторов было множество мотивов, в том числе стремление к ценным ресурсам, доступным на всём континенте, стремление к национальному авторитету, напряжённость в отношениях между европейскими державами, религиозное миссионерское рвение и внутренняя политика африканских стран. Вследствие политического и экономического соперничества между европейскими империями в последней четверти XIX века, с раздела Африки европейцы избегали войны между собой из-за неё[1]. В последующие годы XIX века произошел переход от «неформального империализма» с военного влияния и экономического господства к прямому правлению, что привело к колониальному империализму[2].
агальна структура суспільства. Людське суспільство схоже на конструктор. Елементи можна поєднати найрізноманітнішим чином. Якщо один елемент може повністю розпоряджатися іншім то це рабовласництво, якщо елементи рівноправні, то це первісне суспільство. Головне, це правило, порядок за яким елементи поєднуються. За якими ж правилами було влаштоване середньовічне суспільство?
Правило №1: „Немає землі без господаря". Земля була основним багатством і той хто володів нею диктував свою волю іншим. Земельний наділ за який потрібно було нести службу називався феодом, а той хто ним володів - ставав феодалом.
Правило №2: коли зустрічаються дві людини, то вони або дорівнюють „силою" один одному, або один - сильніший. Коли „сили" рівні їх потрібно об'єднати. Так створюються общини (громади), корпорації, союзи.
Кожен феодал був „сильною" людиною (здатною захистити себе), а отже був рівним кожному у своєму стані аж до короля. Опираючись на перше правило виникли відносини васалітету. Той хто отримував феод (земельний наділ) визнавав себе васалом сеньйора (власника землі). Він не втрачав своєї „сили", адже ці стосунки скоріше нагадували покровительство старшого брата над молодшим чи батька над сином.
период острой конкуренции, в период перед Первой мировой войной, целого ряда империалистических держав Европы за проведение исследовательских работ и военных операций, в конечном счёте направленных на захват новых территорий в Африке. У европейских колонизаторов было множество мотивов, в том числе стремление к ценным ресурсам, доступным на всём континенте, стремление к национальному авторитету, напряжённость в отношениях между европейскими державами, религиозное миссионерское рвение и внутренняя политика африканских стран. Вследствие политического и экономического соперничества между европейскими империями в последней четверти XIX века, с раздела Африки европейцы избегали войны между собой из-за неё[1]. В последующие годы XIX века произошел переход от «неформального империализма» с военного влияния и экономического господства к прямому правлению, что привело к колониальному империализму[2].
Объяснение:
Текс взято из Wikepedia
Відповідь:
агальна структура суспільства. Людське суспільство схоже на конструктор. Елементи можна поєднати найрізноманітнішим чином. Якщо один елемент може повністю розпоряджатися іншім то це рабовласництво, якщо елементи рівноправні, то це первісне суспільство. Головне, це правило, порядок за яким елементи поєднуються. За якими ж правилами було влаштоване середньовічне суспільство?
Правило №1: „Немає землі без господаря". Земля була основним багатством і той хто володів нею диктував свою волю іншим. Земельний наділ за який потрібно було нести службу називався феодом, а той хто ним володів - ставав феодалом.
Правило №2: коли зустрічаються дві людини, то вони або дорівнюють „силою" один одному, або один - сильніший. Коли „сили" рівні їх потрібно об'єднати. Так створюються общини (громади), корпорації, союзи.
Кожен феодал був „сильною" людиною (здатною захистити себе), а отже був рівним кожному у своєму стані аж до короля. Опираючись на перше правило виникли відносини васалітету. Той хто отримував феод (земельний наділ) визнавав себе васалом сеньйора (власника землі). Він не втрачав своєї „сили", адже ці стосунки скоріше нагадували покровительство старшого брата над молодшим чи батька над сином.
Пояснення: