На сьогодні дві держави використовують назву «Китай». Це КНР Китайська Народна Республіка (КНР), яка контролює територію материкового Китаю, Гонконг Гонконг та Макао Макао, а також Тайвань Республіка Китай, яка володіє островами Тайвань, Мацу і Кіньмень.
Кита́й, або Хі́ни[1] (спрощ.: 中国; кит. трад.: 中國; піньїнь: [zhōngguó], [чжунго], «центральна країна») — культурний регіон і стародавня цивілізація Східної Азії. Китай належить до найбільш прадавніх цивілізацій, яка увібрала у себе велику кількість держав та культур впродовж 6 тисяч років. Громадянська війна у Китаї по закінченню Другої світової війни спричинила поділ цього регіону на дві держави, котрі продовжують вживати у своїй назві слово «Китай». Це — Китайська Народна республіка (КНР), яка володіє материковим Китаєм, та Республіка Китай, яка контролює острів Тайвань та прилеглі до нього острови.
Китай має довгу і майже неперервну цивілізаційну історію та одну з найстаріших і найскладніших систем письма. До 19 століття він був однією з найпередовіших світових політій і основним культурним центром Східної Азії. Китайський вплив на сусідні держави залишається істотним до сьогодні. Китай — батьківщина багатьох технічних винаходів, які змінили долю людства. Серед них — папір, компас, порох, друкарство.
Китай має величезний економічний потенціал. Темпи приросту промислової і сільськогосподарської продукції дуже високі. За обсягом ВНП країна займає друге місце в світі після США, а наприкінці XX ст. вона перебувала на сьомому місці.
Дворяне на отмену крепостного права были не довольны также как и сами крестьяне. Часть дворян-помещиков были недовольны, тем что они сами будут работать и т.д. Помещичьи протесты нашли своё мнение в дворянских губернских комитетах. Дворяне просто предлагали поменять закон в их же пользу. Большинства российских помещиков, царская администрация и т.д. отнеслись с недоверием к дворянам. Эти высказывания повлияли на перестановки в правительственных системах(кругах). Был уволен с поста министра внутренних дел С.С. Ланской, один из разработчиков реформы, товарищ министра и руководитель по подготовке крестьянской реформы Н.А. Милютин.
Либеральное дворянство высказывалось против незаконченной реформы, так как не были ещё определены сроки перевода крестьян на выкуп, крестьяне получили недостаточное количество земли и т.д.
И отсюда следует, что ни в одном из российского общества реформой никто не был доволен, и все хотели изменить её. Но достигнуть удовлетворения всех жителей страны было трудно даже почти невозможно.
На сьогодні дві держави використовують назву «Китай». Це КНР Китайська Народна Республіка (КНР), яка контролює територію материкового Китаю, Гонконг Гонконг та Макао Макао, а також Тайвань Республіка Китай, яка володіє островами Тайвань, Мацу і Кіньмень.
Кита́й, або Хі́ни[1] (спрощ.: 中国; кит. трад.: 中國; піньїнь: [zhōngguó], [чжунго], «центральна країна») — культурний регіон і стародавня цивілізація Східної Азії. Китай належить до найбільш прадавніх цивілізацій, яка увібрала у себе велику кількість держав та культур впродовж 6 тисяч років. Громадянська війна у Китаї по закінченню Другої світової війни спричинила поділ цього регіону на дві держави, котрі продовжують вживати у своїй назві слово «Китай». Це — Китайська Народна республіка (КНР), яка володіє материковим Китаєм, та Республіка Китай, яка контролює острів Тайвань та прилеглі до нього острови.
Китай має довгу і майже неперервну цивілізаційну історію та одну з найстаріших і найскладніших систем письма. До 19 століття він був однією з найпередовіших світових політій і основним культурним центром Східної Азії. Китайський вплив на сусідні держави залишається істотним до сьогодні. Китай — батьківщина багатьох технічних винаходів, які змінили долю людства. Серед них — папір, компас, порох, друкарство.
Китай має величезний економічний потенціал. Темпи приросту промислової і сільськогосподарської продукції дуже високі. За обсягом ВНП країна займає друге місце в світі після США, а наприкінці XX ст. вона перебувала на сьомому місці.
Дворяне на отмену крепостного права были не довольны также как и сами крестьяне. Часть дворян-помещиков были недовольны, тем что они сами будут работать и т.д. Помещичьи протесты нашли своё мнение в дворянских губернских комитетах. Дворяне просто предлагали поменять закон в их же пользу. Большинства российских помещиков, царская администрация и т.д. отнеслись с недоверием к дворянам. Эти высказывания повлияли на перестановки в правительственных системах(кругах). Был уволен с поста министра внутренних дел С.С. Ланской, один из разработчиков реформы, товарищ министра и руководитель по подготовке крестьянской реформы Н.А. Милютин.
Либеральное дворянство высказывалось против незаконченной реформы, так как не были ещё определены сроки перевода крестьян на выкуп, крестьяне получили недостаточное количество земли и т.д.
И отсюда следует, что ни в одном из российского общества реформой никто не был доволен, и все хотели изменить её. Но достигнуть удовлетворения всех жителей страны было трудно даже почти невозможно.
Объяснение:
Удачи!;)