крепостными, выходящими наХод крестьянской реформы. Так сложилась реальная обстановка в ту минуту, когда в 1856 г. необходимость реформы была провозглашена с высоты престола и Александр пригласил дворян "обдумать", как бы привести в исполнение его намерение покончить с крепостным правом. После слов его московскому дворянству начались работы по крестьянскому делу в Министерстве внутренних дел и обращение в обществе и в правящих сферах различных частных записок о ликвидации крепостного строя. В этих записках хорошо отразилось настроение (в пользу освобождения крестьян с земельными наделами) передовой части дворянства. И так как со стороны губернских дворянских обществ формальных заявлений не поступало и дворянство до поры до времени не рисковало выступать с сословным почином в крестьянском деле, то частным запискам и личным влияниям суждено было сыграть большую роль в великой реформе. Из многих записок особое значение имели записки К. Д. Кавелина, Ю. Ф. Самарина, кн. В. А. Черкасского, а также записка великой княгини Елены Павловны (вдовы великого князя Михаила Павловича) "Предварительные мысли об устройстве отношений между помещиками и их крестьянами", составленная с Н. А. Милютина и К. Д. Кавелина для устройства свободного быта крестьян в имениях великой княгини. Обладавшая большим умом, благородная и просвещенная великая княгиня была горячей и сознательной сторонницей освобождения крестьян с землей. Она поддерживала эту идею, как могла и где могла, собирала вокруг себя ее сторонников и сумела повлиять на самого государя в этом именно смысле. С другой стороны, в том же направлении действовал брат императора, великий князь Константин Николаевич, горячо желавший реформы и всячески ей содействовавший. Личное влияние на государя этих близких к нему людей было, конечно, существенно важно [* См. об этих лицах прекрасные статьи гг. Бахрушина и Любавского в сборнике "Освобождение крестьян. Деятели реформы" (М., 1911) А. Ф. Кони в 5-м томе издания "Великая реформа" (М., 1911).]. Оно поддерживало в нем неслабеющий интерес к крестьянскому делу и внимание к частным проектам, к которым государь вначале относился с некоторой осторожной сдержанностью и даже с подозрением. Но еще большее воздействие на настроение государя в пользу освобождения крестьян с землей оказал близкий к Александру начальник военно-учебных заведений Я. И. Ростовцев. По официальному поручению Александра приняв участие в работах по крестьянскому делу, Ростовцев понемногу входил в разумение всех обстоятельств дела, сделался сторонником крестьянских интересов, уверился в необходимости освобождения с землей -- ив ряде интимных писем к государю развил свои взгляды и желания. Письма Ростовцева, встреченные Александром вполне доверчиво, окончательно укрепили его взгляды на дело и поддержали решимость довести реформу до определенного результата. волю. Они утверждали уставные грамоты. Они наблюдали за ходом крестьянского самоуправления в сельских обществах и волостях. Важнейшие и сомнительные дела посредники докладывали уездному мировому съезду, состоявшему из мировых посредников всего уезда. Общее же руководство делом крестьянской реформы по губерниям было возложено на губернские по крестьянским делам присутствия. (Эти присутствия действовали под председательством губернатора и состояли из важнейших чинов губернии и представителей местного дворянства). Список литературы С. Ф. Платонов. Учебник русской истории. 1992 год. В. Г. Тюкавкин, В. А. Корнилов. “История СССР 1861 – 1917 годов”. 1990 год.
По-украински подойдет? Если да-то вот: Володимир Великий: Прилучення Київської держави до християнського світу сприяло налагодженню тісніших відносин із багатьма державами. Крім Візантії , до партнерів Русі тоді належали Чехія, Угорщина, Польща, Германська імперія, Болгарія . Жваві відносини зав’язалися з Римом як центром християнської церкви. Особливе місце у зовнішньополітичній діяльності Володимира посідали відносини з печенігами. Задля охорони від їхніх нападів Володимир ініціював створення нової системи оборони. За його задумом, та система мала складатися з потужних земляних укріплень і низки фортець на південному кордоні Руської держави. Заходами князя Володимира було споруджено сотні кілометрів захисних валів і ровів. Отже, й зовнішньополітична діяльність князя Володимира Великого сприяла зміцненню Київської держави. Ярослав Мудрий: Завдяки зусиллям князя Ярослава зміцнився авторитет Київської держави у зовнішній політиці. Свідчення про це було те, що Ярослав поріднився з багатьма знаменитими володарями Європи. Польський король Казимир одружився з сестрою Ярослава, дочкою Володимира. Цей союз затвердив за Києвом червенські міста. Зате Ярослав приборкав заколотника проти Казимира на ймення Моїслав, який захопив Мазовію й хотів бути незалежним володарем.
Список литературы
С. Ф. Платонов. Учебник русской истории. 1992 год.
В. Г. Тюкавкин, В. А. Корнилов. “История СССР 1861 – 1917 годов”. 1990 год.
Если да-то вот:
Володимир Великий:
Прилучення Київської держави до християнського світу сприяло налагодженню
тісніших відносин із багатьма державами. Крім Візантії , до партнерів Русі тоді
належали Чехія, Угорщина, Польща, Германська імперія, Болгарія . Жваві
відносини зав’язалися з Римом як центром християнської церкви.
Особливе місце у зовнішньополітичній діяльності Володимира посідали відносини
з печенігами. Задля охорони від їхніх нападів Володимир ініціював створення
нової системи оборони. За його задумом, та система мала складатися з потужних
земляних укріплень і низки фортець на південному кордоні Руської держави.
Заходами князя Володимира було споруджено сотні кілометрів захисних валів і
ровів.
Отже, й зовнішньополітична діяльність князя Володимира Великого сприяла
зміцненню Київської держави.
Ярослав Мудрий:
Завдяки зусиллям князя Ярослава зміцнився авторитет Київської держави у зовнішній
політиці. Свідчення про це було те, що Ярослав поріднився з багатьма знаменитими
володарями Європи. Польський король Казимир одружився з сестрою
Ярослава, дочкою Володимира. Цей союз затвердив за Києвом червенські міста. Зате
Ярослав приборкав заколотника проти Казимира на ймення Моїслав, який захопив Мазовію й
хотів бути незалежним володарем.