Рассматривая вопрос об изучении истории Сибири, следует определить самый термин "Сибирь". В разные эпохи он имел различное содержание. Источники XVI-XVII вв. называли этим термином центр Сибирского ханства город Искер-Кашлык-Сибир. Он же применялся для обозначения всего Сибирского ханства и подчиненных ему территорий (страна Сибирь, Сибирский юрт). После присоединения ханства к Русскому государству и основания на месте его столицы стольного города Сибири Тобольска это название применялось ко всей территории, ему подчиненной. Несмотря на появление разрядов и других разрядных городов (Енисейск, Якутск), термин "Сибирь" стойко удерживался для обозначения всей территории к востоку от Урала. В этом понимании он вошел и в историческую литературу. Позднее, в связи с увеличением присоединенной территории и усложнением ее административного деления, появляются названия: Западная Сибирь, Восточная Сибирь и, наконец, Дальний Восток. В настоящее время распространено деление всей зауральской части страны на Сибирь и Дальний Восток. Так, БСЭ (2-е изд.), отражая эту практику, определила понятие "Сибирь" как "часть азиатской территории СССР от Урала на Западе до горных хребтов Тихоокеанского водораздела на Востоке" 1 , исключив таким образом из Сибири Дальний Восток. Одновременно в исторической, экономической и политической литературе стойко удерживается понимание под термином "Сибирь" всей территории от Урала до Тихого океана. В. И. Ленин в своих работах, применяя к отдельным частям Сибири названия Западная Сибирь, Восточная Сибирь и Дальний Восток, пользовался для обозначения всей зауральской территории, включая и Дальний Восток, названием "Сибирь" 2 . В настоящей статье название "Сибирь" употребляется именно в этом понимании. Оно господствует в исторической и этнографической литературе. История Сибири разрабатывалась как история всей зауральской части страны. Это понимание термина присуще сибирской историографии с самого ее начала и до наших дней.
Сибирская историография существует более двух с половиной веков 3 . За это время она накопила очень большой материал. Начало новому, марксистско-ленинскому этапу в ее развитии положила Великая Октябрьская социалистическая революция. Руководствуясь марксистско-ленинской методологией, советские историки добились заметных успехов в изучении Сибири. Особенно ярко они проявились после XX съезда КПСС. Решения XXI съезда партии и последующие решения Центрального Комитета, постановление ЦК КПСС "О задачах партийной пропаганды в современных условиях" вооружили историков четкой и ясной программой, знаменовали начало нового этапа и в изучении истории Сибири.
Велике переселення народів — умовна назва в сучасній історіографії руху племен і народів Європи у 4-7 ст. в різних напрямках, що розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину Римської імперії (Imperium Romanum) в 375 році.Починаючи з нижнього Дунаю і території сьогоднішньої Західної України, цей процес привласнення землі захопив також інші, більшою частиною германські племена і поширився у напрямку Західної і Південної Європи. Територія нинішньої України, включно західні терени склавінів, на якій мешкали анти увійшла до гунського союзу. Безпосереднім наслідком цього процесу вважається загибель Західної Римської імперії.
У широкому сенсі Велике переселення народів розпочалось з кінця 3-го тисячоліття до н. е., про що свідчать древні китайські та єгипетські джерела, — з причини зростання населення, нестачі вільної землі, зміни клімату тощо. Наслідком Великого переселення племен стало виникнення на теренах Європи нових народів і нових держав.
Західна Римська імперія перестає існувати. На її місці виникають держави німців яких навертає до аріанського християнства гот Вульфіла (жив близько 310-382/383 років), котрий переклав Біблію готською мовою. Залишену германцями місцевість на схід від Ельби заселяють слов'яни.
Рассматривая вопрос об изучении истории Сибири, следует определить самый термин "Сибирь". В разные эпохи он имел различное содержание. Источники XVI-XVII вв. называли этим термином центр Сибирского ханства город Искер-Кашлык-Сибир. Он же применялся для обозначения всего Сибирского ханства и подчиненных ему территорий (страна Сибирь, Сибирский юрт). После присоединения ханства к Русскому государству и основания на месте его столицы стольного города Сибири Тобольска это название применялось ко всей территории, ему подчиненной. Несмотря на появление разрядов и других разрядных городов (Енисейск, Якутск), термин "Сибирь" стойко удерживался для обозначения всей территории к востоку от Урала. В этом понимании он вошел и в историческую литературу. Позднее, в связи с увеличением присоединенной территории и усложнением ее административного деления, появляются названия: Западная Сибирь, Восточная Сибирь и, наконец, Дальний Восток. В настоящее время распространено деление всей зауральской части страны на Сибирь и Дальний Восток. Так, БСЭ (2-е изд.), отражая эту практику, определила понятие "Сибирь" как "часть азиатской территории СССР от Урала на Западе до горных хребтов Тихоокеанского водораздела на Востоке" 1 , исключив таким образом из Сибири Дальний Восток. Одновременно в исторической, экономической и политической литературе стойко удерживается понимание под термином "Сибирь" всей территории от Урала до Тихого океана. В. И. Ленин в своих работах, применяя к отдельным частям Сибири названия Западная Сибирь, Восточная Сибирь и Дальний Восток, пользовался для обозначения всей зауральской территории, включая и Дальний Восток, названием "Сибирь" 2 . В настоящей статье название "Сибирь" употребляется именно в этом понимании. Оно господствует в исторической и этнографической литературе. История Сибири разрабатывалась как история всей зауральской части страны. Это понимание термина присуще сибирской историографии с самого ее начала и до наших дней.
Сибирская историография существует более двух с половиной веков 3 . За это время она накопила очень большой материал. Начало новому, марксистско-ленинскому этапу в ее развитии положила Великая Октябрьская социалистическая революция. Руководствуясь марксистско-ленинской методологией, советские историки добились заметных успехов в изучении Сибири. Особенно ярко они проявились после XX съезда КПСС. Решения XXI съезда партии и последующие решения Центрального Комитета, постановление ЦК КПСС "О задачах партийной пропаганды в современных условиях" вооружили историков четкой и ясной программой, знаменовали начало нового этапа и в изучении истории Сибири.
Объяснение:
Велике переселення народів — умовна назва в сучасній історіографії руху племен і народів Європи у 4-7 ст. в різних напрямках, що розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину Римської імперії (Imperium Romanum) в 375 році.Починаючи з нижнього Дунаю і території сьогоднішньої Західної України, цей процес привласнення землі захопив також інші, більшою частиною германські племена і поширився у напрямку Західної і Південної Європи. Територія нинішньої України, включно західні терени склавінів, на якій мешкали анти увійшла до гунського союзу. Безпосереднім наслідком цього процесу вважається загибель Західної Римської імперії.
У широкому сенсі Велике переселення народів розпочалось з кінця 3-го тисячоліття до н. е., про що свідчать древні китайські та єгипетські джерела, — з причини зростання населення, нестачі вільної землі, зміни клімату тощо. Наслідком Великого переселення племен стало виникнення на теренах Європи нових народів і нових держав.
Західна Римська імперія перестає існувати. На її місці виникають держави німців яких навертає до аріанського християнства гот Вульфіла (жив близько 310-382/383 років), котрий переклав Біблію готською мовою. Залишену германцями місцевість на схід від Ельби заселяють слов'яни.