Во второй половине XVIII в. феодально-крепостническая система в России стала подтачиваться ростом капиталистических отношений. Проникновение товарного производства в сельское хозяйство ускоряло имущественное расслоение крестьянства, особенно в оброчных районах. Сотни тысяч разоренных крестьян порывали связи с землей и искали заработка в неземледельческих промыслах. Этим самым для крупной промышленности создавался рынок труда и другие условия для развития капиталистической мануфактуры.
Ярким показателем начинавшегося разложения крепостнического строя было стремление части помещиков ввести сельскохозяйственные улучшения, а также заняться торгово-промышленной деятельностью. Это свидетельствовало о том, что традиционные приемы организации хозяйства и эксплуатации труда требовали существенных изменений.
Імператор Константин зрозумів, що церковну організацію та авторитет християнства можна використати для зміцнення своєї влади. Він повернув християнам церковне майно, конфісковане його попередником, звільнив християнських священиків від сплати податків тавійськової служби, проголосив свободу молитовних
зібрань. Сам імператор святкував і християнські, й традиційні римські свята. У 325 р. в місті Нікея було скликано собор (зібрання) єпископів Заходу та Сходу. У ньому взяв участь і сам імператор, аби піднести його значення. Було затверджено Символ віри - короткий і точний виклад основних християнських істин. Найважливіше в ньому було те, що єдиний Бог виступає в трьох рівних проявах (іпостасях) - Бога-Отця, Бога-Сина (Ісуса Христа) і Бога-Духа Святого, які разом становлять Святу Трійцю. Рішення Нікейського собору сприяли остаточному оформленню християнської церкви - громади єдиновірців, людей, які сповідують одну віру. Було запроваджено семиденний тиждень замість звичного для римлян восьмиденного. Сьомий день вважався днем молитов та зібрань, днем відпочинку. Були оформлені перші рукописи Біблії.
За імператора Феодосія (379-395 рр.) запровадили обов’язкове християнське віросповідування для всіх римських громадян. Так християнство стало єдиною державною релігією Римської імперії. Язичницькі храми почали руйнувати, статуї римських богів нищити.
Во второй половине XVIII в. феодально-крепостническая система в России стала подтачиваться ростом капиталистических отношений. Проникновение товарного производства в сельское хозяйство ускоряло имущественное расслоение крестьянства, особенно в оброчных районах. Сотни тысяч разоренных крестьян порывали связи с землей и искали заработка в неземледельческих промыслах. Этим самым для крупной промышленности создавался рынок труда и другие условия для развития капиталистической мануфактуры.
Ярким показателем начинавшегося разложения крепостнического строя было стремление части помещиков ввести сельскохозяйственные улучшения, а также заняться торгово-промышленной деятельностью. Это свидетельствовало о том, что традиционные приемы организации хозяйства и эксплуатации труда требовали существенных изменений.
Імператор Константин зрозумів, що церковну організацію та авторитет християнства можна використати для зміцнення своєї влади. Він повернув християнам церковне майно, конфісковане його попередником, звільнив християнських священиків від сплати податків тавійськової служби, проголосив свободу молитовних
зібрань. Сам імператор святкував і християнські, й традиційні римські свята. У 325 р. в місті Нікея було скликано собор (зібрання) єпископів Заходу та Сходу. У ньому взяв участь і сам імператор, аби піднести його значення. Було затверджено Символ віри - короткий і точний виклад основних християнських істин. Найважливіше в ньому було те, що єдиний Бог виступає в трьох рівних проявах (іпостасях) - Бога-Отця, Бога-Сина (Ісуса Христа) і Бога-Духа Святого, які разом становлять Святу Трійцю. Рішення Нікейського собору сприяли остаточному оформленню християнської церкви - громади єдиновірців, людей, які сповідують одну віру. Було запроваджено семиденний тиждень замість звичного для римлян восьмиденного. Сьомий день вважався днем молитов та зібрань, днем відпочинку. Були оформлені перші рукописи Біблії.
За імператора Феодосія (379-395 рр.) запровадили обов’язкове християнське віросповідування для всіх римських громадян. Так християнство стало єдиною державною релігією Римської імперії. Язичницькі храми почали руйнувати, статуї римських богів нищити.