Укажите основные функции Сената при Петре I. 1)Объявление мира и войны вместо царя 2)Контроль над госслужащими 3)Суд 4)Ограничение власти царя 5)Обсуждение законов 6)Подписание договоров вместо царя
Сенат Російської імперії, Правлячий Сенат — вищий державний орган, створений російським царем Петром I у період утвердження абсолютизму в Росії. Діяв із 1711 як колегіальний надзвичайний орган для законодавчих і управлінських справ. На відміну від органів з такою ж назвою у Швеції і Речі Посполитій російський Сенат не наділявся парламентськими функціями та був законодорадчим органом. На противагу Боярській думі Сенат став бюрократичним органом із призначуваними чиновниками, діловодним апаратом і підвідомчими установами. При Петрі I структура Сенату була простою: 9 членів з обер-секретарями, які особисто присягали імператорові, із них — рекетмейстер, герольдмейстер, обер-фіскал, генерал-ревізор та ін. До 1722 сенаторами були й президенти колегій.
Сенат Російської імперії
Держава
Flag of Russia.svg Російська імперія
Дочірня компанія (організація, установа)
Ministry of Foreign Affairs (Russian Empire)d
Замінений на
Тимчасовий уряд Росії
Замінив
Боярська рада і Верховна таємна рада
Час/дата припинення існування
1917
CMNS: Сенат Російської імперії у Вікісховищі
Будівля Сенату та Синоду в Санкт-Петербурзі
Не раз роль, місце і компетенції Сенату мінялися. Спершу він перейняв обов'язки Розрядного приказу, займався призначенням на військові та штатські посади, реєстрував служилий стан, щоб той не ухилявся від державної служби, приймав апеляції, а указом «О должности Сената» 1718 отримав право на видання власних указів, зокрема в галузі адміністративного права, яким, одначе, користувався недовго. Петро I, отримавши титул імператора 1721, заборонив Сенату видавати від свого імені загальнодержавні закони. За роки правління Катерини I і Петра II політичне значення Сенату впало, він перестав бути органом нагляду за державним апаратом.
При Петре I Сенат выполнял несколько основных функций:
1) Объявление мира и войны вместо царя: В то время Сенат имел право объявлять войну и заключать мирные соглашения с другими государствами. Это позволяло сенаторам иметь влияние на внешнюю политику России и принимать решения, связанные с военными действиями.
2) Контроль над государственными служащими: Сенат имел право назначать и увольнять рядовых служащих Российской империи. Это позволяло сохранять контроль над административным аппаратом и обеспечивать исполнение царских указов.
3) Судебные функции: Сенат также выполнял роль высшего судебного органа. В этом качестве он занимался разрешением судебных споров и выносил судебные решения. Это позволяло сенаторам играть важную роль в правовой системе России.
4) Ограничение власти царя: В некоторых случаях Сенат выполнял роль контролирующего органа, который ограничивал власть царя. Например, в случае, когда Петр I был вне столицы, Сенат получал право принимать важные решения и контролировать регентствующий Совет.
5) Обсуждение законов: Сенат имел право обсуждать и утверждать законы, которые передавались для рассмотрения царю. Это позволяло сенаторам воздействовать на законодательство России и вносить собственные предложения.
6) Подписание договоров вместо царя: В случае отсутствия в стране царя, Сенат мог подписывать международные договоры от имени Российской империи. Это давало сенаторам важное политическое влияние и возможность участвовать в международных вопросах.
Надеюсь, что эта информация поможет Вам понять основные функции Сената при Петре I. Если у Вас возникнут еще вопросы, буду рад ответить на них.
Объяснение:
Сенат Російської імперії, Правлячий Сенат — вищий державний орган, створений російським царем Петром I у період утвердження абсолютизму в Росії. Діяв із 1711 як колегіальний надзвичайний орган для законодавчих і управлінських справ. На відміну від органів з такою ж назвою у Швеції і Речі Посполитій російський Сенат не наділявся парламентськими функціями та був законодорадчим органом. На противагу Боярській думі Сенат став бюрократичним органом із призначуваними чиновниками, діловодним апаратом і підвідомчими установами. При Петрі I структура Сенату була простою: 9 членів з обер-секретарями, які особисто присягали імператорові, із них — рекетмейстер, герольдмейстер, обер-фіскал, генерал-ревізор та ін. До 1722 сенаторами були й президенти колегій.
Сенат Російської імперії
Держава
Flag of Russia.svg Російська імперія
Дочірня компанія (організація, установа)
Ministry of Foreign Affairs (Russian Empire)d
Замінений на
Тимчасовий уряд Росії
Замінив
Боярська рада і Верховна таємна рада
Час/дата припинення існування
1917
CMNS: Сенат Російської імперії у Вікісховищі
Будівля Сенату та Синоду в Санкт-Петербурзі
Не раз роль, місце і компетенції Сенату мінялися. Спершу він перейняв обов'язки Розрядного приказу, займався призначенням на військові та штатські посади, реєстрував служилий стан, щоб той не ухилявся від державної служби, приймав апеляції, а указом «О должности Сената» 1718 отримав право на видання власних указів, зокрема в галузі адміністративного права, яким, одначе, користувався недовго. Петро I, отримавши титул імператора 1721, заборонив Сенату видавати від свого імені загальнодержавні закони. За роки правління Катерини I і Петра II політичне значення Сенату впало, він перестав бути органом нагляду за державним апаратом.
1) Объявление мира и войны вместо царя: В то время Сенат имел право объявлять войну и заключать мирные соглашения с другими государствами. Это позволяло сенаторам иметь влияние на внешнюю политику России и принимать решения, связанные с военными действиями.
2) Контроль над государственными служащими: Сенат имел право назначать и увольнять рядовых служащих Российской империи. Это позволяло сохранять контроль над административным аппаратом и обеспечивать исполнение царских указов.
3) Судебные функции: Сенат также выполнял роль высшего судебного органа. В этом качестве он занимался разрешением судебных споров и выносил судебные решения. Это позволяло сенаторам играть важную роль в правовой системе России.
4) Ограничение власти царя: В некоторых случаях Сенат выполнял роль контролирующего органа, который ограничивал власть царя. Например, в случае, когда Петр I был вне столицы, Сенат получал право принимать важные решения и контролировать регентствующий Совет.
5) Обсуждение законов: Сенат имел право обсуждать и утверждать законы, которые передавались для рассмотрения царю. Это позволяло сенаторам воздействовать на законодательство России и вносить собственные предложения.
6) Подписание договоров вместо царя: В случае отсутствия в стране царя, Сенат мог подписывать международные договоры от имени Российской империи. Это давало сенаторам важное политическое влияние и возможность участвовать в международных вопросах.
Надеюсь, что эта информация поможет Вам понять основные функции Сената при Петре I. Если у Вас возникнут еще вопросы, буду рад ответить на них.