Преображенський собор у Чернігові — одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України, головна споруда Чернігівського князівства. Пам'ятник давньоруського зодчества. Зала храму є чи не найкращою в України для звучання голосу; акустичні характеристики зали - вражаючі і неперевершені.
Після смерті Володимира Святославича, в 1015 році почалися часи князівських чвар та ворожих нападів. Мир настав тільки після того, як Ярослав Володимирович та Мстислав Володимирович поділили між собою землі. У перші десятиліття князювання Ярослава великого будівництва у Києві не проводилося. На противагу цьому в Чернігові, який був центром князівства у якому правиви Мстислав починається спорудження князівського центру. Дослідники припускають, що князь багато в чому наслідував свого батька Володимира. Ще будучи князем у Тмуторокані, 1022. Мстилав побудував Богородичну церкву, можливо взявши за взірець Богородичну Десятинну церкву в Києві. Під час Тмутороканської експедиції 1952 р. Борис Рибаков дослідив залишки кам’яної церкви, яка за своїми технічними та архітектурими харктеритиками була дуже схожа на Десятинну церкву в Києві. Таким чином, можна припустити, що це і була та сама Богородична церва, адже інших кам’яних споруд знайдено не було.
У 1035 Мстислав Володимирович починає будівництво Преображенського собору. Про його спорудження можна дізнатися з рядків літопису, що описує під 1036 роком смерть Мстислава: ,,Мстислав пішов на полювання. Розхворівся і помер. І поклали його в церкві у святому адже він сам його заложив і за його часу були стіни його возведені на висоту вершника, який сидів на коні з піднятою рукою’’.
За припущенням дослідників Тіло Мистислава було поховане у склепі, який розташовувався у лівій прибудові Собору. Будівництво собору було завершене сином Ярослава Мудрого Святославом, який після смерті Мстислава очолив Чернігівське князівство. Під час татаромонгольської навали собор зазнав руйнувань, зокрема було частково зруйновано склепіння та знищено бан Преображенський собор стояв у центрі палацових будов княжого «стольного града» і був також усипальницею князів.
деление людей на подлых, эгоистичных, трусливых и, наоборот – на честных, справедливых, смелых, которые ставили свою честь и достоинство выше безопасности и материального благополучия; особое уважение к кочевникам, морально и нравственно превосходящим оседлые народы; глубокая религиозность каждого – от великого хана до последнего дружинника (Чингисхан считал, что такая религиозность является непременным условием той психологической установки, которую он ценил в своих подчиненных); государство должно опираться не на религиозную идеологию, а на национальный тюрко-монгольский принцип, только такой принцип может стимулировать у тюрков и монголов духовно возвышающие ценности – отсутствие догматизма и веротерпимость, касающаяся христиан, мусульман, буддистов и т. д., только лиц иудейского вероисповедания монголы и тюрки чуждались (освободив от податей духовенство всех религий, они продолжали брать налоги с раввинов). Официальной государственной религии в период правления Чингисхана не было, среди его воинов, полководцев и администраторов присутствовали тэнгрианцы, буддисты, мусульмане и христиане.
Преображенський собор у Чернігові — одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України, головна споруда Чернігівського князівства. Пам'ятник давньоруського зодчества. Зала храму є чи не найкращою в України для звучання голосу; акустичні характеристики зали - вражаючі і неперевершені.
Після смерті Володимира Святославича, в 1015 році почалися часи князівських чвар та ворожих нападів. Мир настав тільки після того, як Ярослав Володимирович та Мстислав Володимирович поділили між собою землі. У перші десятиліття князювання Ярослава великого будівництва у Києві не проводилося. На противагу цьому в Чернігові, який був центром князівства у якому правиви Мстислав починається спорудження князівського центру. Дослідники припускають, що князь багато в чому наслідував свого батька Володимира. Ще будучи князем у Тмуторокані, 1022. Мстилав побудував Богородичну церкву, можливо взявши за взірець Богородичну Десятинну церкву в Києві. Під час Тмутороканської експедиції 1952 р. Борис Рибаков дослідив залишки кам’яної церкви, яка за своїми технічними та архітектурими харктеритиками була дуже схожа на Десятинну церкву в Києві. Таким чином, можна припустити, що це і була та сама Богородична церва, адже інших кам’яних споруд знайдено не було.
У 1035 Мстислав Володимирович починає будівництво Преображенського собору. Про його спорудження можна дізнатися з рядків літопису, що описує під 1036 роком смерть Мстислава: ,,Мстислав пішов на полювання. Розхворівся і помер. І поклали його в церкві у святому адже він сам його заложив і за його часу були стіни його возведені на висоту вершника, який сидів на коні з піднятою рукою’’.
За припущенням дослідників Тіло Мистислава було поховане у склепі, який розташовувався у лівій прибудові Собору. Будівництво собору було завершене сином Ярослава Мудрого Святославом, який після смерті Мстислава очолив Чернігівське князівство. Під час татаромонгольської навали собор зазнав руйнувань, зокрема було частково зруйновано склепіння та знищено бан Преображенський собор стояв у центрі палацових будов княжого «стольного града» і був також усипальницею князів.
деление людей на подлых, эгоистичных, трусливых и, наоборот – на честных, справедливых, смелых, которые ставили свою честь и достоинство выше безопасности и материального благополучия; особое уважение к кочевникам, морально и нравственно превосходящим оседлые народы; глубокая религиозность каждого – от великого хана до последнего дружинника (Чингисхан считал, что такая религиозность является непременным условием той психологической установки, которую он ценил в своих подчиненных); государство должно опираться не на религиозную идеологию, а на национальный тюрко-монгольский принцип, только такой принцип может стимулировать у тюрков и монголов духовно возвышающие ценности – отсутствие догматизма и веротерпимость, касающаяся христиан, мусульман, буддистов и т. д., только лиц иудейского вероисповедания монголы и тюрки чуждались (освободив от податей духовенство всех религий, они продолжали брать налоги с раввинов). Официальной государственной религии в период правления Чингисхана не было, среди его воинов, полководцев и администраторов присутствовали тэнгрианцы, буддисты, мусульмане и христиане.