Кири́ло-мефо́діївське товариство (україно-слов'янське товариство, кирило-мефодіївське братство) — українська таємна політична організація, що виникла в києві наприкінці 1845 року[1] та спиралася на традиції українського визвольного й автономістського руху. була одним з проявів піднесення національного руху на українських землях та активізації загальнослов'янського руху під впливом визвольних ідей періоду назрівання загальноєвропейської революційної кризи — «весни народів»[1]. членами товариства, які називали себе братчиками, стали вихованці й співробітники київського та харківського університетів. провідну роль серед них відігравали м.костомаров, т.шевченко, г.андрузький, в.білозерський, м.гулак, п.куліш. впродовж існування товариства його ідеологія зазнавала істотних змін. завдання об'єднання слов'ян, що стало підставою виникнення таємної організації, згодом конкретизувалось у двох напрямах — рівноправного співробітництва слов'янських народів та відродження україни[1