В 568 году согдийский купец Маниах возглавил посольство Тюркского каганата в Константинополь, где было заключено торговое соглашение с Византийской империей против Ирана и военный договор. Каковы были цели посольств Тюркского каганата и Киевской Руси в отношениях с Византией?

Как устанавливалось единовластие в Риме?

В 43 году до н.э. был учреждён второй триумвират. В его состав вошли бывший соратник Цезаря консул Марк Антоний, усыновлённый Цезарем Октавиан и римский аристократ Марк Лепид. Разгромив сторонников республики, Антоний и Октавиан отстранили от власти Лепида. Некоторое время они правили вдвоём: Октавиан управлял Римом и Италией, Антоний отправился в Египет, где женился на египетской царице Клеопатре. Однако вскоре между Октавианом и Антонием началась война. В ней победил Октавиан.

Египет был превращен в римскую провинцию. Октавиан вернулся в Рим и был встречен как великий герой и полновластный хозяин Рима.

В 27 году до н.э. сенаторы провозгласили Октавиана главой Римского государства. Они даже предложили ему именоваться новым основателем Рима.

Охарактеризуйте Октавиана Августа – первого римского императора.

Октавиан стремился пред стать защитником республики. Он не отменил прежние республиканские учреждения, но сосредоточил власть над ними в своих руках.

Себя Октавиан называл принцепсом. Так по традиции именовали первого в списке сената. Сенат же даровал ему титул Август (по-латыни священный, возвеличенный). Этот титул носили все последующие римские императоры. Августейшими особами называли монархов и членов их семей и в последующие эпохи. Октавиан также носил титул цезаря. Как главнокомандующий, Август был удостоен титула императора, который раньше в Риме получали лишь на короткий срок, пожизненно. Так было установлено единовластие Августа.

Со времён Августа императорами стали называться все правители Римского государства. Территория, на которую распространялась власть Рима, получила наименование Римская империя

Дайте определения понятиям «республика», «диктатура», «единовластие», «империя».

Республика – форма государственного правления, при которой все органы государственной власти либо избираются на определённый срок, а граждане обладают личными и политическими правами.

Диктатура – форма осуществления государственной власти, при которой вся полнота государственной власти принадлежит одной группе либо одному человеку.

Единовластие – сосредоточение власти в одном лице.

Империя – крупное государственное образование, возглавляемое императором.

Составьте рассказ о римской культуре в эпоху Августа.

В годы правления Августа творили великие римские поэты и писатели, которым император покровительствовал. В этом ему друг богатый римский всадник Меценат. Он поддерживал талантливых людей деньгами, чтобы они занимались творчеством. Вокруг Мецената собирались литераторы, художники, любители искусства. Имя Мецената стало нарицательным. И сегодня так называют покровителей искусства, своими деньгами его развитию.

Меценат поддержал великого римского поэта Вергилия. У римлян не было своего героического эпоса, подобного гомеровскому. Август поручил поэту Вергилию создать величественную поэму о ранней истории римского народа

В поэме «Энеида» прославлялись подвиги троянца Энея и предсказывалось великое будущее Рима.

Знаменитым лирическим поэтом был Гораций. Он воспевал воцарившийся при Августе мир, радости жизни. Слава Горация пережила тысячелетия. Он и сам это предвидел. О своей поэзии Гораций писал: «Создал я памятник, бронзы литой прочней». Эта тема нашла своё продолжение в знаменитом стихотворении А.С. Пушкина «Памятник» («Я памятник себе воздвиг нерукотворный...»). Время Августа называют «веком золотой латыни».

Объяснение:

Основні напрямки

Класицизм і романтизм (класицизм орієнтувався на античне мистецтво, йому притаманні простота форм і композиції, звернення до античної спадщини, оспівування героїв; романтизм був реакцією на розчарування в Просвітництві, стверджував неповторність людської особистості, прагнення свободи й самовдосконалення)

Освіта

Початкова освіта: у Росії — парафіяльні двокласні школи, повітові училища; в Австрії — елементарні школи з терміном навчання від 1 до 4 років.

Середня освіта: у Росії — платні гімназії, до яких не приймали вихідців із кріпацьких сімей, навчання — російською мовою; в Австрії — платні гімназії з німецькою мовою навчання.

Вища освіта: у Росії — Києво-Могилянська академія (закрита в 1817 р.), Харківський університет (1805 р.), Київський університет (1834 р.), ліцеї, що об’єднували гімназичну та університетську програми (Волинський, Рішельєвський, Ніжинський); в Австрії — Львівський університет, Реальна академія (1817 р.), Технічна академія (1844 р.). Викладання — російською та німецькою мовами

Наука

Світове визнання української математичної школи (плідна діяльність професора Харківського університету Т. Осиповського, який склав підручник із математики, що мав велику популярність, М. Остроградського, який був членом багатьох світових академій наук).

Розвиток історичної науки: видання «Історії Русів» (1846 р.), «Історії Малоросії» М. Маркевича; перші історичні праці М. Костомарова; створення в Києві Тимчасової комісії для розгляду давніх актів, у якій працювали Т. Шевченко, М. Костомаров.

Діяльність Львівського інституту Оссолінських у Західній Україні, що мав бібліотеку, музей, друкарню та впливав на поширення освіти, науки й культури в регіоні

Живопис

Розвиток портретного жанру (В. Боровиковський, В. Тропінін, Т. Шевченко).

Пейзажний живопис (І. Сошенко, Т. Шевченко).

Розвиток графіки (Т. Шевченко, серія офортів «Живописна Україна»)

Література й мовознавство

Українські автори писали як українською, так і російською, польською, німецькою мовами.

Збирання та публікація фольклорних творів: М. Цертелєва «Досвід збирання старовинних малоросійських пісень» (1819 р.); М. Максимовича «Малоросійські пісні», «Українські народні пісні»; альманаху «Русалка Дністрова» (1837 р.); діяльність гуртка «харківських романтиків» (П. Гулак-Артемовський, І. Срезнєвський, Г. Успенський), що збирав етнографічні матеріали Слобожанщини.

Укладення І. Могильницьким першої в Галичині граматики української мови.

Видання професором Львівського університету І. Лавринським шеститомного україно-польсько-німецького словника.

Початок і становлення української поезії та прози («Енеїда» І. Котляревського, «Малоросійські оповідання» Г. Квітки-Основ’яненка).

Найвидатніші автори — П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка (байки), М. Гоголь («Тарас Бульба», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» тощо), Т. Шевченко (збірка «Кобзар»), П. Куліш

Театр

Поява перших стаціонарних професійних театрів у Харкові та Полтаві, де виконувалися українські п’єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», «Сватання на Гончарівці» тощо, а також п’єси В. Шекспіра, 0. Пушкіна, О. Грибоєдова.

Плідна діяльність директора, режисера та актора Харківського театру Г. Квітки-Основ’яненка.

Діяльність аматорських театрів, поміщицьких театрів із селян-кріпаків.

Видатні актори першої половини XIX ст. — М. Щепкін, К. Соленик

Музика

Розвиток музичного фольклору (колядки, щедрівки, народні пісні й танці); поширення народних ансамблів — троїсті музики (скрипка, цимбали, бубон).

Кобзарське мистецтво; найвідоміший кобзар — О. Вересай.

Зародження української симфонічної музики (симфонія М. Овсянико-Куликовського на основі українських пісень).

Створення першої української опери С. Гулаком-Артемовським — «Запорожець за Дунаєм»

Архітектура

Панування класичного стилю.

Планова забудова губернських центрів (Полтави, Києва, Харкова).

Відомі пам’ятки архітектури — будинок театру в Одесі (архітектор Тома де Томон), дзвіниця Успенського собору в Харкові (архітектор С. Васильєв), Старий театр у Львові (архітектори А. Пихля, Я. Зальцман).

Розвиток палацово-паркової архітектури (палаци К. Розумовського в Батурині, маєток Галаганів у Сокирцях на Чернігівщині).

Створення декоративно-пейзажних парків («Софіївка» в Умані, «Олександрія» в Білій Церкві, Стрийський парк у Львові тощо)

Объяснение: