В 19 ст. та на початку 20 ст.. Хати в селі будувалися дерев’яні, болотяні /болото чи глину змішували з соломою, або половою/. Хата ділилася на дві половині, по середині з сіньми та комірчиною. В одній половині хати самі. А в другій тримали худобу. В хаті, в якій жили стояло дві лаві/ це вичещині дошки, шири-ною 25-30 см./, одна з них стояла вздовж хатньої стіни, а друга впоперек стіни. Стояли вони на ковбицях /дерев’яні стовпці/ вкопані в землю. Посередині хати скриння, /це дерев’яний ящик довжиною до двох метрів, який зверхи закривав-ся кришкою і замикався на замочок/, в скриню складалося все “багацтво”, одяг, вбрання, свої полотна та інші дорогі речі. В хаті, крім лав, могли бути ослінчи-ки, маленькі стільчики, які можна було переносити з одного місця на друге. Змля в хаті була глиняна, зверхи була змащена коров’ячим лайнаком і кругом попід стіни обведена червоною глиною в полоску 10-15 см.. Стіни і стеля були глиняні і мастилися білою глиною, яку купували на базарі /ярмарку/. Надворі хати теж мастилися білою глиною, лише тильна сторона /затиля/ мастилася жовтою, або червоною /перепаляною/ глиною. Верх хати покривали сніпками, зробленими з житньої соломи. При вході із сіней в хаті з одного боку, рядом з дверима, висів на стіні мисник, на якому були розкладені глиняні миски, полу-миски друшляк /дирава миска, для видділення варениківчи тіста від рідини/. Над дверима була полиця, на якій складали хліб. З другого боку, при вході в хату, стояла велика піч, в якій щоденно варили їжу собі і тваринам і 1-2 рази на тиждень пикли хліб. Хліб пекли просто на черені, або на капустяному листку. Перед піччю був припічок, на якому клали і виймали з печі горшки, збоку на ньому була дирка, в яку вкладали кужіль, сідали і пряли пряжу, на ньому ще любили сидіти діти, які гріли ноги перед піччю. З боку білля печі був побудова-ний /діліжан/, в якого впиралася постіль – це настіл з дощок стояло на чотирох ковбицях на нії сім’я спала. Постіль настилялася соломою і покривалася ряд-ном на ній лежали подушки. Над постільлю висіла жердка, на якій висіла одежа щоденного похвату. В диліжані палили лише взимку, коли було холодно і ті, що спали на постелі, могли гріти ноги. На диліжані зазвичай спали дід чи баб-ка. На печі спали діти та сушилася пашня, яку готували до млина. Щоденно в печі варили їжу, в основному дві страви, борщ і кашу, які їли рано і в полудень, коли не йшли на польові роботи. А коли йшли то брали з собою полудинок са-ло, часник, яйця, молоко, огірки, а ранішні страви доїдали вечером. Бувало, що на вечерю варили картоплю до огірків чи капусти, або варили крупник-куліш з ячмінних, або пшеничних крупів. В печі, крім варіння їжі пекли хліб, його ви-пікали просто на черепі, або капустяному листі. Вогонь добували при до кресала , губки та кременю якщо небуло чим викресати вогню позичали в сусі-дів. Світили сухими деревяними скіпками, або каганцем, це глиняна посудина у вигляді чашечки, в яку наливали олію або жиру, клали гніт з тряпинки і запа-лювали. Пізніше появилися сірники, гас та лампи. Далі появилися лампи із склом. За величиною лампи та скло були за номерами: №7, №8, №12, №25, але вбільшості світили без скла, щоб менше вигорало газу. Взимку жінки, бабки та дівчата пряли кужелі,шили та вишивали сорочки, рушники, робили полотно на верстатах. Чоловіки взимку молотили збіжжя в стодолах, або виконували господарські роботи в хаті, ремонтували збрую, лагодили взуття та одяг.
Внешняя политика России в конце XIX—начале XX в. Русско-японская война
В 1899 г. по инициативе Николая II состоялась Гаагская конференция по вопросам разоружения. Было решено запретить использование удушливых газов и разрывных пуль, создан Международный суд в Гааге. В конце XIX в. обострились русско-японские отношения. Россия арендовала у Китая Ляодунский п-ов с Порт-Артуром, который Япония захватила после победы над Китаем в 1895 г., но вынуждена была вернуть под давлением европейских держав. Россия получила право строительства КВЖД. Перед ней встал выбор: либо отказаться от соперничества с Японией, либо готовиться к войне. Это не было полностью осознано, и подготовка велась слабо. Япония же в 1902 г. заключила военный союз с Англией и получила крупный денежный займ от США, что подталкивало ее к конфликту с Россией. 27 января 1904 г. японский флот атаковал русские корабли в Порт-Артуре и Чемульпо (крейсер «Варяг»). Японцы высадились в Корее и разбили русских при Ялу, а после победы при Ва-фангоу блокировали Порт-Артур. В августе они вынудили к отходу армию генерала А. Н. Куропаткина под Ляояном, а в сентябре отразили атаки рус-' ских войск при Шахэ. В декабре 1905 г. японцам сдался после долгих боёв Порт-Артур. В феврале-марте 1905 г. Куропаткин был разгромлен под Мукденом, а в мае 1905 г. флот адмирала X. Того уничтожил русскую эскадру при Цусиме. Но силы Японии были на исходе, и ее лишь революция в России. Франция, союзник России, заняла позицию враждебного нейтралитета. В сентябре 1905 г. по Портсмутскому миру Россия отдала Японии Южный Сахалин и право аренды на Порт-Артур. В итоге она лишилась свободного выхода в Тихий океан. Поражения русской армии стали толчком к революции 1905 г. Упал престиж России на международной арене. Внешняя политика СССР в 20--30-е гг. После 1917 г. Россия оказалась в международной изоляции, ибо до вышла из войны и отказалась платить царские долги. Первый договор заключила с ней, тем самым признавая, Эстония. В 1922 г. делегация РСФСР во главе с Г. В. Чичериным в ходе Генуэзской конференции подписала Рапалль-ский договор с Германией, также пострадавшей от Англии и Франции. С 1924 г. ее признали Англия, Франция, Италия и др., в 1933 г. — США. СССР через Коминтерн (орган руководства коммунистическим движением мира зарубежным коммунистам (восстание 1922 г. в Болгарии, 1923 г. в Германии, в Гамбурге). Но «мировой революции» не вышло. В 1927 г. по инициативе английского правительства произошел временный разрыв англо-советских отношений, поскольку СССР поддержал забастовку британских горняков. В 1929 г. вспыхнул военный конфликте Китаем из-за КВЖД (СССР явочным порядком прибрал к рукам управление КВЖД, находившейся в совместном владении), кончившийся поражением Китая. В 1934 г. СССР приняли в Лигу Наций. В 1935 г. Коминтерн призвал коммунистов, социалистов и социал-демократов объединиться в борьбе с фашизмом (создание Народных фронтов). В 1935 г. СССР заключил договоры о взаимо с Францией и Чехословакией, но они не были подкреплены военными конвенциями. В 1936-1939 гг. СССР республиканскому правительству Испании против мятежников-франкистов, пользовавшихся поддержкой Германии и Италии, в 1937-1941 гг. — Китаю, на который напала Япония. Летом 1938 г. произошел конфликт между СССР и Японией на озере Хасан. В 1939 г. СССР ввел войска в Монголию, подвергшейся японской агрессии, и нанёс японцам поражение на р. Халхин-Гол. Весной 1939 г. СССР начал переговоры с Англией и Францией о союзе против Германии. Переговоры «не шли», и Сталин решил договориться с Германией, заключив пакт о ненападении 23 августа 1939 г.
побут села в 19 столітті та на початку 20 ст.
В 19 ст. та на початку 20 ст.. Хати в селі будувалися дерев’яні, болотяні /болото чи глину змішували з соломою, або половою/. Хата ділилася на дві половині, по середині з сіньми та комірчиною. В одній половині хати самі. А в другій тримали худобу. В хаті, в якій жили стояло дві лаві/ це вичещині дошки, шири-ною 25-30 см./, одна з них стояла вздовж хатньої стіни, а друга впоперек стіни. Стояли вони на ковбицях /дерев’яні стовпці/ вкопані в землю. Посередині хати скриння, /це дерев’яний ящик довжиною до двох метрів, який зверхи закривав-ся кришкою і замикався на замочок/, в скриню складалося все “багацтво”, одяг, вбрання, свої полотна та інші дорогі речі. В хаті, крім лав, могли бути ослінчи-ки, маленькі стільчики, які можна було переносити з одного місця на друге. Змля в хаті була глиняна, зверхи була змащена коров’ячим лайнаком і кругом попід стіни обведена червоною глиною в полоску 10-15 см.. Стіни і стеля були глиняні і мастилися білою глиною, яку купували на базарі /ярмарку/. Надворі хати теж мастилися білою глиною, лише тильна сторона /затиля/ мастилася жовтою, або червоною /перепаляною/ глиною. Верх хати покривали сніпками, зробленими з житньої соломи. При вході із сіней в хаті з одного боку, рядом з дверима, висів на стіні мисник, на якому були розкладені глиняні миски, полу-миски друшляк /дирава миска, для видділення варениківчи тіста від рідини/. Над дверима була полиця, на якій складали хліб. З другого боку, при вході в хату, стояла велика піч, в якій щоденно варили їжу собі і тваринам і 1-2 рази на тиждень пикли хліб. Хліб пекли просто на черені, або на капустяному листку. Перед піччю був припічок, на якому клали і виймали з печі горшки, збоку на ньому була дирка, в яку вкладали кужіль, сідали і пряли пряжу, на ньому ще любили сидіти діти, які гріли ноги перед піччю. З боку білля печі був побудова-ний /діліжан/, в якого впиралася постіль – це настіл з дощок стояло на чотирох ковбицях на нії сім’я спала. Постіль настилялася соломою і покривалася ряд-ном на ній лежали подушки. Над постільлю висіла жердка, на якій висіла одежа щоденного похвату. В диліжані палили лише взимку, коли було холодно і ті, що спали на постелі, могли гріти ноги. На диліжані зазвичай спали дід чи баб-ка. На печі спали діти та сушилася пашня, яку готували до млина. Щоденно в печі варили їжу, в основному дві страви, борщ і кашу, які їли рано і в полудень, коли не йшли на польові роботи. А коли йшли то брали з собою полудинок са-ло, часник, яйця, молоко, огірки, а ранішні страви доїдали вечером. Бувало, що на вечерю варили картоплю до огірків чи капусти, або варили крупник-куліш з ячмінних, або пшеничних крупів. В печі, крім варіння їжі пекли хліб, його ви-пікали просто на черепі, або капустяному листі. Вогонь добували при до кресала , губки та кременю якщо небуло чим викресати вогню позичали в сусі-дів. Світили сухими деревяними скіпками, або каганцем, це глиняна посудина у вигляді чашечки, в яку наливали олію або жиру, клали гніт з тряпинки і запа-лювали. Пізніше появилися сірники, гас та лампи. Далі появилися лампи із склом. За величиною лампи та скло були за номерами: №7, №8, №12, №25, але вбільшості світили без скла, щоб менше вигорало газу. Взимку жінки, бабки та дівчата пряли кужелі,шили та вишивали сорочки, рушники, робили полотно на верстатах. Чоловіки взимку молотили збіжжя в стодолах, або виконували господарські роботи в хаті, ремонтували збрую, лагодили взуття та одяг.
В 1899 г. по инициативе Николая II состоялась Гаагская конференция по вопросам разоружения. Было решено запретить использование удушливых газов и разрывных пуль, создан Международный суд в Гааге.
В конце XIX в. обострились русско-японские отношения. Россия арендовала у Китая Ляодунский п-ов с Порт-Артуром, который Япония захватила после победы над Китаем в 1895 г., но вынуждена была вернуть под давлением европейских держав. Россия получила право строительства КВЖД. Перед ней встал выбор: либо отказаться от соперничества с Японией, либо готовиться к войне. Это не было полностью осознано, и подготовка велась слабо. Япония же в 1902 г. заключила военный союз с Англией и получила крупный денежный займ от США, что подталкивало ее к конфликту с Россией.
27 января 1904 г. японский флот атаковал русские корабли в Порт-Артуре и Чемульпо (крейсер «Варяг»). Японцы высадились в Корее и разбили русских при Ялу, а после победы при Ва-фангоу блокировали Порт-Артур. В августе они вынудили к отходу армию генерала А. Н. Куропаткина под Ляояном, а в сентябре отразили атаки рус-' ских войск при Шахэ. В декабре 1905 г. японцам сдался после долгих боёв Порт-Артур. В феврале-марте 1905 г. Куропаткин был разгромлен под Мукденом, а в мае 1905 г. флот адмирала X. Того уничтожил русскую эскадру при Цусиме. Но силы Японии были на исходе, и ее лишь революция в России. Франция, союзник России, заняла позицию враждебного нейтралитета.
В сентябре 1905 г. по Портсмутскому миру Россия отдала Японии Южный Сахалин и право аренды на Порт-Артур. В итоге она лишилась свободного выхода в Тихий океан. Поражения русской армии стали толчком к революции 1905 г. Упал престиж России на международной арене.
Внешняя политика СССР в 20--30-е гг.
После 1917 г. Россия оказалась в международной изоляции, ибо до вышла из войны и отказалась платить царские долги. Первый договор заключила с ней, тем самым признавая, Эстония. В 1922 г. делегация РСФСР во главе с Г. В. Чичериным в ходе Генуэзской конференции подписала Рапалль-ский договор с Германией, также пострадавшей от Англии и Франции. С 1924 г. ее признали Англия, Франция, Италия и др., в 1933 г. — США.
СССР через Коминтерн (орган руководства коммунистическим движением мира зарубежным коммунистам (восстание 1922 г. в Болгарии, 1923 г. в Германии, в Гамбурге). Но «мировой революции» не вышло. В 1927 г. по инициативе английского правительства произошел временный разрыв англо-советских отношений, поскольку СССР поддержал забастовку британских горняков. В 1929 г. вспыхнул военный конфликте Китаем из-за КВЖД (СССР явочным порядком прибрал к рукам управление КВЖД, находившейся в совместном владении), кончившийся поражением Китая.
В 1934 г. СССР приняли в Лигу Наций. В 1935 г. Коминтерн призвал коммунистов, социалистов и социал-демократов объединиться в борьбе с фашизмом (создание Народных фронтов). В 1935 г. СССР заключил договоры о взаимо с Францией и Чехословакией, но они не были подкреплены военными конвенциями. В 1936-1939 гг. СССР республиканскому правительству Испании против мятежников-франкистов, пользовавшихся поддержкой Германии и Италии, в 1937-1941 гг. — Китаю, на который напала Япония. Летом 1938 г. произошел конфликт между СССР и Японией на озере Хасан. В 1939 г. СССР ввел войска в Монголию, подвергшейся японской агрессии, и нанёс японцам поражение на р. Халхин-Гол.
Весной 1939 г. СССР начал переговоры с Англией и Францией о союзе против Германии. Переговоры «не шли», и Сталин решил договориться с Германией, заключив пакт о ненападении 23 августа 1939 г.