Внимательно рассмотрите карту и выполните задания. Скачать изображение
Выберите из списка корректную датировку событий, обозначенных на карте.
1337–1453 гг.
1455–1585 гг.
732–1492 гг.
1433–1453 гг.
1565–1572 гг.
Выберите из списка корректное название событий, обозначенных на карте.
Альбигойские войны
Реконкиста
Столетняя война
Война Алой и Белой розы
движение таборитов
Выберите из списка буквенное обозначение территорий, на которые претендовали обе воюющие стороны в силу экономической значимости этих территорий.
Выберите из списка Напишите цифру, обозначающую город, в снятии осады которого приняла участие историческая личность, известная как «Орлеанская дева».
Число Напишите цифру, обозначающую посёлок, близ которого развернулось первое значительное сражение изображённой войны, обернувшееся тяжёлыми потерями для одной из противоборствующих сторон.
Число Укажите имя и порядковый номер правителя, который был пленён в результате поражения, понесённого его армией в битве у города, обозначенного на карте цифрой «2».
ответ следует записать в формате: имя правителя в именительном падеже и порядковый номер правителя арабской цифрой без знаков препинания.
Внимание! ответы с орфографическими ошибками не засчитываются.
ответ Выберите верные утверждения.
Цифрой «3» на карте обозначен город, в котором некоторое время находилась резиденция Папы Римского.
Буквой «Д» на карте обозначено Адриатическое море.
По состоянию на время, отражённое на карте, территории, обозначенные буквами «В» и «Г», входили в состав Англии.
Территория, обозначенная буквой «А», являлась одним из крупнейших в Европе центром производства тканей вообще и сукна в частности.
В ходе битв близ населённых пунктов, обозначенных на карте цифрами «2» и «4», было выявлено значительное превосходство лучников одной воюющей стороны над арбалетчиками другой.
причини та початок війни. на близькому сході і у середині xix ст. перехрещувалися інтереси різних держав. ія і франція, де швидко розвивався капіталізм, ставили метою ослаблу туреччину, підпорядкувати своєму впливові чорноморські протоки, стати міцною ногою на близькосхідних ринках і витіснити звідти росію. царський уряд намагався послабити туреччину, оволодіти босфором і дарданеллами, які необхідні були для вільного виходу з чорного моря, забезпечити свій переважаючий вплив на і близькому сході, а також успіхами, в зовнішній політиці притупити суперечності у внутрішньополітичному житті. австрія, сподіваючись захопити і володіння туреччини, ставилася вороже до росії. туреччина мріяла про загарбання криму й кавказу. приводом до початку війни став конфлікт між православним і католицьким духівництвом про право володіння святими місцями в палестині, яка була підпорядкована султанській туреччині. турецький султан під тиском французького уряду розпорядився передати ключі від віфлеємського храму в єрусалимі католицькому духівництву. у відповідь російський цар микола і у лютому 1853 р. послав до константинополя дипломатичну місію на чолі з князем о. меншиковим з ультимативною вимогою негайно відновити права православної церкви в палестині і укласти конвенцію, за якою російський цар став би покровителем усіх православних підданих османської імперії. у травні 1853 р. турецький уряд, за підтримки урядів ії і франції, відмовився виконати ці вимоги. росія розірвала дипломатичні відносини з туреччиною і російські війська під командуванням князя м. горчакова 21 червня 1853 р. ввійшли в залежні від турецького султана дунайські князівства — молдову та валахію і протягом місяця окупували їх. 4 жовтня 1853 р. турецький султан оголосив війну росії. воєнні дії відбувалися на чорному морі, дунаї і на кавказі. 18 листопада 1853 р. російський флот в складі 8 суден під командуванням віце-адмірала п. нахімова прорвався в сінопську бухту, на побережжя анатолії, і згубним вогнем знищив турецьку ескадру, яка налічувала 13 кораблів. у полон до російських моряків потрапив штаб турецького флоту на чолі з його командуючим осман-пашою. успішно для російських військ розвивалися воєнні дії на кавказі. оскільки туреччині загрожував розгром, у березні 1854 р. ія гфранція оголосили війну росії.
1) 18 ст. динамічне зростання Росії відбувалося великою мірою за рахунок прирощування тер., зокрема постійно відвойовуваних у Туреччини. На поч. 19 ст. здобуттю спадщини осман. султанів перешкодили війни, які Росія змушена була вести з Францією Наполеона I Бонапарта. Проте з цих війн вона вийшла наймогутнішою на суходолі д-вою, після чого розпочала нову серію війн з Осман. імперією.
2) Союз Великої Британії з Францією імп. Наполеона III став можливим на тлі т. зв. сх. питання про поділ Осман. імперії: у випадку, якби Росія поглинула більшу частину цієї імперії, то перетворилася б на ще потужнішу д-ву, здатну загальмувати поступальний розвиток євроатлантичної цивілізації.
Через загрозу розширення воюючої коаліції рос. війська змушені були залишатися в місцях їхньої попередньої дислокації вздовж зх. кордону – у Фінляндії, Прибалтиці, Польщі та Україні.
3) Через загрозу розширення воюючої коаліції рос. війська змушені були залишатися в місцях їхньої попередньої дислокації вздовж зх. кордону – у Фінляндії, Прибалтиці, Польщі та Україні.
4) П.Нахімов знищив у Синопській бухті
5) Через загрозу розширення воюючої коаліції рос. війська змушені були залишатися в місцях їхньої попередньої дислокації вздовж зх. кордону – у Фінляндії, Прибалтиці, Польщі та Україні. Англо-франц. командування вирішило дати осн. бій у Криму. За відсутності залізниць росіяни не могли своєчасно доправити туди належну кількість військ, щоб створити кількісну перевагу сил. Враховуючи досвід колоніальних війн 2-ї чв. 19 ст. в Африці та Азії, союзники планували задовольнитися однією масштабною сухопутною операцією на п-ові, яка мала перебувати під захистом їхнього флоту. Застарілі парусні кораблі рос. флоту не становили для них будь-якої загрози.
ответ:
содержание►
следующая > < предыдущая
стр 20 из 53
39 кримська війна та її наслідки для україни
причини та початок війни. на близькому сході і у середині xix ст. перехрещувалися інтереси різних держав. ія і франція, де швидко розвивався капіталізм, ставили метою ослаблу туреччину, підпорядкувати своєму впливові чорноморські протоки, стати міцною ногою на близькосхідних ринках і витіснити звідти росію. царський уряд намагався послабити туреччину, оволодіти босфором і дарданеллами, які необхідні були для вільного виходу з чорного моря, забезпечити свій переважаючий вплив на і близькому сході, а також успіхами, в зовнішній політиці притупити суперечності у внутрішньополітичному житті. австрія, сподіваючись захопити і володіння туреччини, ставилася вороже до росії. туреччина мріяла про загарбання криму й кавказу. приводом до початку війни став конфлікт між православним і католицьким духівництвом про право володіння святими місцями в палестині, яка була підпорядкована султанській туреччині. турецький султан під тиском французького уряду розпорядився передати ключі від віфлеємського храму в єрусалимі католицькому духівництву. у відповідь російський цар микола і у лютому 1853 р. послав до константинополя дипломатичну місію на чолі з князем о. меншиковим з ультимативною вимогою негайно відновити права православної церкви в палестині і укласти конвенцію, за якою російський цар став би покровителем усіх православних підданих османської імперії. у травні 1853 р. турецький уряд, за підтримки урядів ії і франції, відмовився виконати ці вимоги. росія розірвала дипломатичні відносини з туреччиною і російські війська під командуванням князя м. горчакова 21 червня 1853 р. ввійшли в залежні від турецького султана дунайські князівства — молдову та валахію і протягом місяця окупували їх. 4 жовтня 1853 р. турецький султан оголосив війну росії. воєнні дії відбувалися на чорному морі, дунаї і на кавказі. 18 листопада 1853 р. російський флот в складі 8 суден під командуванням віце-адмірала п. нахімова прорвався в сінопську бухту, на побережжя анатолії, і згубним вогнем знищив турецьку ескадру, яка налічувала 13 кораблів. у полон до російських моряків потрапив штаб турецького флоту на чолі з його командуючим осман-пашою. успішно для російських військ розвивалися воєнні дії на кавказі. оскільки туреччині загрожував розгром, у березні 1854 р. ія гфранція оголосили війну росії.
1) 18 ст. динамічне зростання Росії відбувалося великою мірою за рахунок прирощування тер., зокрема постійно відвойовуваних у Туреччини. На поч. 19 ст. здобуттю спадщини осман. султанів перешкодили війни, які Росія змушена була вести з Францією Наполеона I Бонапарта. Проте з цих війн вона вийшла наймогутнішою на суходолі д-вою, після чого розпочала нову серію війн з Осман. імперією.
2) Союз Великої Британії з Францією імп. Наполеона III став можливим на тлі т. зв. сх. питання про поділ Осман. імперії: у випадку, якби Росія поглинула більшу частину цієї імперії, то перетворилася б на ще потужнішу д-ву, здатну загальмувати поступальний розвиток євроатлантичної цивілізації.
Через загрозу розширення воюючої коаліції рос. війська змушені були залишатися в місцях їхньої попередньої дислокації вздовж зх. кордону – у Фінляндії, Прибалтиці, Польщі та Україні.
3) Через загрозу розширення воюючої коаліції рос. війська змушені були залишатися в місцях їхньої попередньої дислокації вздовж зх. кордону – у Фінляндії, Прибалтиці, Польщі та Україні.
4) П.Нахімов знищив у Синопській бухті
5) Через загрозу розширення воюючої коаліції рос. війська змушені були залишатися в місцях їхньої попередньої дислокації вздовж зх. кордону – у Фінляндії, Прибалтиці, Польщі та Україні. Англо-франц. командування вирішило дати осн. бій у Криму. За відсутності залізниць росіяни не могли своєчасно доправити туди належну кількість військ, щоб створити кількісну перевагу сил. Враховуючи досвід колоніальних війн 2-ї чв. 19 ст. в Африці та Азії, союзники планували задовольнитися однією масштабною сухопутною операцією на п-ові, яка мала перебувати під захистом їхнього флоту. Застарілі парусні кораблі рос. флоту не становили для них будь-якої загрози.