Общие сведения. портрет аскольд (предположительно др.-исл. haskuldr или höskuldr, др.-рус.асколдъ, ? —882) — варяг из дружины рюрика, киевский князь в 864—882 гг. (правил совместно с диром). в восточнославянского мира ix век, на середину которого приходится завершение процессов становления государственности и формирования феодальных отношений, стал весьма сложным и переломным моментом. согласно «повести временных лет», в это время существовало два раннегосударственных объединения: северное, с центром в новгороде, где княжил варяг рюрик, и южное, с центром в киеве. киевский стол занимал князь аскольд — государственный деятель раннесредневековой европы. именно при его правлении киевское государство переживает общий подъем, уверенно выходит на мировую арену, становится важным фактором тогдашней международной политики. аскольд принял титул кагана, который воспринимался современниками как императорский и свидетельствовал о политических амбициях киевского властителя. к сожалению, летописные сведения об аскольде не всегда соответствуют действительности, они довольно скупы, а порой и противоречивы. более того, почти всегда имя аскольда упоминается рядом с именем его брата дира. по сообщению «повести временных лет», аскольд и дир были дружинниками рюрика, скандинавами по происхождению. в 862 г. они захватили киев и стали киевскими князьями. однако в более древнем киевском летописном своде никаких сведений о прибытии аскольда и дира в киев нет, лишь упоминается, что они в нём княжили. у имеются веские основания считать аскольда и дира последними представителями княжеской династии, основанной полулегендарным кием. так, еще в xv в. польский хронист ян длугош, знаток летописей, писал: «после смерти кия, щека и хорива их сыновья и племянники правили в землях, пока наследование не перешло к двум родным братьям аскольду и диру». большинство современных исследователей разделяет это мнение и считает аскольда потомком кия, младшим братом дира, прямым и законным наследником киевского престола.
16 липня 1990 року Верховною Радою Української PCP була прийнята Деклара́ція про́ держа́вний сувереніте́т Украї́ни. Це була не перша декларація такого типу у СРСР.
11 березня 1990 року Литва проголосила свою незалежність від СРСР.
12 червня 1990 була прийнята Декларація про державний суверенітет РРФСР.
Перебуваючи під тиском суспільних настроїв, 16 липня 1990 р. на з'їзд КПУ прийняла резолюцію «Про державний суверенітет Української РСР». Оскільки більшість у Верховній Раді УРСР формально складали комуністи, того ж дня депутати Верховної Ради УРСР прийняли Декларацію на виконання резолюції з'їзду.
Проте Декларація про державний суверенітет України далеко випередила декларацію Росії та резолюцію КПУ. Це фактично була програма побудови незалежної держави.
Практично всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР. Але заключним в Декларації стало положення про те, що принципи Декларації про суверенітет України будуть використані для укладення нового союзного договору.
16 липня 1990 року Верховною Радою Української PCP була прийнята Деклара́ція про́ держа́вний сувереніте́т Украї́ни. Це була не перша декларація такого типу у СРСР.
11 березня 1990 року Литва проголосила свою незалежність від СРСР.
12 червня 1990 була прийнята Декларація про державний суверенітет РРФСР.
Перебуваючи під тиском суспільних настроїв, 16 липня 1990 р. на з'їзд КПУ прийняла резолюцію «Про державний суверенітет Української РСР». Оскільки більшість у Верховній Раді УРСР формально складали комуністи, того ж дня депутати Верховної Ради УРСР прийняли Декларацію на виконання резолюції з'їзду.
Проте Декларація про державний суверенітет України далеко випередила декларацію Росії та резолюцію КПУ. Це фактично була програма побудови незалежної держави.
Практично всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР. Але заключним в Декларації стало положення про те, що принципи Декларації про суверенітет України будуть використані для укладення нового союзного договору.