Зовсім нещодавно, років з десять тому українці отримали можливість дізнаватися про події в історичному житті своєї країни, які сьогодні об`єднані під загальною назвою «Українська революція».
До цього часу у нашому загальному сприйнятті історії, з її різних джерел як офіційних, так і «аматорських» лунали лише спогади з колись прочитаних підручників про «Велику французьку революцію», революції в Америці чи Англії, врешті – решт знаємо з часів радянської історії про Кубинську, Ісламську революції, Російську революцію 1905 року, та, нарешті, Жовтневу революцію 1917 року….
Проте, поняття «Українська революція 1917 – 1921 років» для нас відкриває величезний та досить новий у своїх дослідженнях шар української історії початку ХХ-го століття, і ми, із новими враженнями, інколи, подивом та неприхованою спрагою до пізнання незвіданого, дізнаємось про події тих часів, коли, на початку березня 1917 року було створено Українську Центральну Раду – орган, який вважається своєрідним Парламентом майбутньої Української народної республіки; цей період і є початком п`ятирічної боротьби українського народу за встановлення державної незалежності, який, на жаль, закінчився остаточним насильницьким встановленням більшовицької влади у 1921 році.
5 років, на які за часів радянської історичної пропаганди було накладене «табу»… Але час має своє правило: рано чи пізно «все таємне стає явним»… За словами Директора Українського Інституту національної пам`яті Володимира В`ятровича, "ця п’ятирічна державотворча традиція у радянські часи замовчувалася. Навіть у незалежній Україні на неї мало звертали увагу… Але саме вона є важливим елементом заперечення тези, що Україна, нібито, випадкове геополітичне утворення, яке з'явилося на руїнах Радянського союзу, так званий "уламок" СРСР".
На багато питань щодо «Української революції», її події на Поділлі, і, зокрема, на теренах сучасної Вінниччини й Вінниці відповідає виставка «Українська революція 1917 – 1921 років на теренах Поділля», яка запрацювала у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї.
Тут – результати багаторічних досліджень наших істориків, наукових співробітників Вінницького Державного обласного архіву, Музею історії Києва, Центру історії Вінниці, і, звісно, обласного Краєзнавчого музею. Глядачеві представлено повний спектр амуніції тих років, однострої, що взяті з окремих родів військ періоду 1917-1921 років, їхня історія походження та використання в бойових умовах. Наприклад, досить утаємниченою до наших часів була історія так званих «Чорних запорожців», які ніколи не здавалися в полон, і не брали полонених, утримувались в бою в буквальному розумінні «до останньої краплі крові»…
Експонати історичної військової техніки, предмети інтер’єру, серед яких – легендарний письмовий стіл Симона Петлюри, зразки геральдики, прапорів, періодичних видань та документів тих часів неодмінно привнесуть в життя сучасників відчуття подій та людей, що проживали на Поділлі на початку ХХ-го століття, дозволять поринути у насправді ще незвіданий, а тому і, певним чином, феноменальний для сучасного сприйняття період «Української революції» - період, коли наші предки своїми ідеями, духовними силами та громадянськими прагненнями утверджували Українське Державотворення.
Индия – государство и цивилизация одновременно, воспринимаются на Западе как страна сказок и мифов, потому что индуизм предполагает существование десятков миллионов богов и демонов.Европейцы в Индии
Первые контакты Европы с Индией – это, конечно, колониальные и торговые контакты. 1498 год – поворотный пункт в истории Индии. В этом году Васко да Гама открыл морской путь вокруг Африки. В Европу начинают поступать экзотические товары, а полуостров все чаще рассматривается, как драгоценное территориальное приобретение. За влияние соперничают Португалия, Нидерланды, Англия и Франция. Вскоре португальцы захватили и укрепили порт Гоа (1510), турецкие попытки (1538, 1551, 1587) атак на Индийский Океан были португальцами отбиты, а правительства государств, существующих в Индии (особенно, так называемое, государство Великих Моголов) не проявляли желания строить морскую державу, довольствуясь торговлей с европейцами
Зовсім нещодавно, років з десять тому українці отримали можливість дізнаватися про події в історичному житті своєї країни, які сьогодні об`єднані під загальною назвою «Українська революція».
До цього часу у нашому загальному сприйнятті історії, з її різних джерел як офіційних, так і «аматорських» лунали лише спогади з колись прочитаних підручників про «Велику французьку революцію», революції в Америці чи Англії, врешті – решт знаємо з часів радянської історії про Кубинську, Ісламську революції, Російську революцію 1905 року, та, нарешті, Жовтневу революцію 1917 року….
Проте, поняття «Українська революція 1917 – 1921 років» для нас відкриває величезний та досить новий у своїх дослідженнях шар української історії початку ХХ-го століття, і ми, із новими враженнями, інколи, подивом та неприхованою спрагою до пізнання незвіданого, дізнаємось про події тих часів, коли, на початку березня 1917 року було створено Українську Центральну Раду – орган, який вважається своєрідним Парламентом майбутньої Української народної республіки; цей період і є початком п`ятирічної боротьби українського народу за встановлення державної незалежності, який, на жаль, закінчився остаточним насильницьким встановленням більшовицької влади у 1921 році.
5 років, на які за часів радянської історичної пропаганди було накладене «табу»… Але час має своє правило: рано чи пізно «все таємне стає явним»… За словами Директора Українського Інституту національної пам`яті Володимира В`ятровича, "ця п’ятирічна державотворча традиція у радянські часи замовчувалася. Навіть у незалежній Україні на неї мало звертали увагу… Але саме вона є важливим елементом заперечення тези, що Україна, нібито, випадкове геополітичне утворення, яке з'явилося на руїнах Радянського союзу, так званий "уламок" СРСР".
На багато питань щодо «Української революції», її події на Поділлі, і, зокрема, на теренах сучасної Вінниччини й Вінниці відповідає виставка «Українська революція 1917 – 1921 років на теренах Поділля», яка запрацювала у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї.
Тут – результати багаторічних досліджень наших істориків, наукових співробітників Вінницького Державного обласного архіву, Музею історії Києва, Центру історії Вінниці, і, звісно, обласного Краєзнавчого музею. Глядачеві представлено повний спектр амуніції тих років, однострої, що взяті з окремих родів військ періоду 1917-1921 років, їхня історія походження та використання в бойових умовах. Наприклад, досить утаємниченою до наших часів була історія так званих «Чорних запорожців», які ніколи не здавалися в полон, і не брали полонених, утримувались в бою в буквальному розумінні «до останньої краплі крові»…
Експонати історичної військової техніки, предмети інтер’єру, серед яких – легендарний письмовий стіл Симона Петлюри, зразки геральдики, прапорів, періодичних видань та документів тих часів неодмінно привнесуть в життя сучасників відчуття подій та людей, що проживали на Поділлі на початку ХХ-го століття, дозволять поринути у насправді ще незвіданий, а тому і, певним чином, феноменальний для сучасного сприйняття період «Української революції» - період, коли наші предки своїми ідеями, духовними силами та громадянськими прагненнями утверджували Українське Державотворення.
Объяснение:
Индия – государство и цивилизация одновременно, воспринимаются на Западе как страна сказок и мифов, потому что индуизм предполагает существование десятков миллионов богов и демонов.Европейцы в Индии
Первые контакты Европы с Индией – это, конечно, колониальные и торговые контакты. 1498 год – поворотный пункт в истории Индии. В этом году Васко да Гама открыл морской путь вокруг Африки. В Европу начинают поступать экзотические товары, а полуостров все чаще рассматривается, как драгоценное территориальное приобретение. За влияние соперничают Португалия, Нидерланды, Англия и Франция. Вскоре португальцы захватили и укрепили порт Гоа (1510), турецкие попытки (1538, 1551, 1587) атак на Индийский Океан были португальцами отбиты, а правительства государств, существующих в Индии (особенно, так называемое, государство Великих Моголов) не проявляли желания строить морскую державу, довольствуясь торговлей с европейцами