Византийский император взошел на трон 1 августа 527 года. Территория империи на тот момент включала в себя Балканы, Египет, побережье Триполи, полуостров Малая Азия, Ближний Восток и все острова восточной части Средиземного моря.1. Территория Византии в начале правления Юстиниана
Роль императора в государстве была необычайно огромной. Ему принадлежала абсолютная власть, однако она опиралась на чиновничий аппарат.
Основу своей внутренней политики басилевс (так именовали византийских правителей) строил на фундаменте, заложенном Диоклетианом, который трудился при Феодосии I. Им был сформирован специальный документ, где перечислялись все гражданские и военные государственные чины Византии. Во внутренней политике басилевс опирал свою власть на министров. Самым могущественным был министр, управляющей самой большой префектурой – восточной. Он имел наибольшее влияние на написание законов, общественное управление, судебную систему и распределение финансов. Ниже его находился префект города, который управлял столицей. В государстве также имелись начальники различных служб, казначеи, начальники милиции и, наконец, сенаторы – члены императорского совета.
1. Особливості розвитку культури Галицько-Волинського князівства. Культура Галицько-Волинського князівства є складовою частиною культури Русі. При тому вона відчутно відрізняється від культури інших земель, маючи власні самобутні риси та оригінальність. Навіть після монголо-татарської навали впродовж століття Галицько-Волинська Русь не відставала у своєму культурному розвитку від сусідніх держав, а в ряді випадків стала батьківщиною творчих здобутків, що збагатили всю тогочасну східноєвропейську культуру.
Культура Галицько-Волинського князівства була відкритою для впливів західної і східної культур, але при цьому не втрачала своєї східнослов’янської специфіки.
Великий вплив на культуру регіону мала православна церква, яка, попри політичні негаразди, зберігала основні культурні традиції.
Культура Галицько-Волинського князівства стала однією зі складових частин формування української культури.
Незважаючи на те що риси культури Галицької і Волинської земель мають відмінності, їхній розвиток відбувався одночасно, а процеси були тотожними. Це дає змогу вченим розглядати культуру Галицько-Волинського князівства як цілісний феномен.
Византийский император взошел на трон 1 августа 527 года. Территория империи на тот момент включала в себя Балканы, Египет, побережье Триполи, полуостров Малая Азия, Ближний Восток и все острова восточной части Средиземного моря.1. Территория Византии в начале правления Юстиниана
Роль императора в государстве была необычайно огромной. Ему принадлежала абсолютная власть, однако она опиралась на чиновничий аппарат.
Основу своей внутренней политики басилевс (так именовали византийских правителей) строил на фундаменте, заложенном Диоклетианом, который трудился при Феодосии I. Им был сформирован специальный документ, где перечислялись все гражданские и военные государственные чины Византии. Во внутренней политике басилевс опирал свою власть на министров. Самым могущественным был министр, управляющей самой большой префектурой – восточной. Он имел наибольшее влияние на написание законов, общественное управление, судебную систему и распределение финансов. Ниже его находился префект города, который управлял столицей. В государстве также имелись начальники различных служб, казначеи, начальники милиции и, наконец, сенаторы – члены императорского совета.
Объяснение:
1. Особливості розвитку культури Галицько-Волинського князівства. Культура Галицько-Волинського князівства є складовою частиною культури Русі. При тому вона відчутно відрізняється від культури інших земель, маючи власні самобутні риси та оригінальність. Навіть після монголо-татарської навали впродовж століття Галицько-Волинська Русь не відставала у своєму культурному розвитку від сусідніх держав, а в ряді випадків стала батьківщиною творчих здобутків, що збагатили всю тогочасну східноєвропейську культуру.
Культура Галицько-Волинського князівства була відкритою для впливів західної і східної культур, але при цьому не втрачала своєї східнослов’янської специфіки.
Великий вплив на культуру регіону мала православна церква, яка, попри політичні негаразди, зберігала основні культурні традиції.
Культура Галицько-Волинського князівства стала однією зі складових частин формування української культури.
Незважаючи на те що риси культури Галицької і Волинської земель мають відмінності, їхній розвиток відбувався одночасно, а процеси були тотожними. Це дає змогу вченим розглядати культуру Галицько-Волинського князівства як цілісний феномен.