2. Початок вторгнення маньчжурцев на китайські землі Маньчжурські племена, які були нащадками войовничих чжурчженей, колись завоювали Китай, мешкали за північними кордонами китайської імперії і на початку XVII ст. переживали процес політичної консолідації. Особливу роль в цьому зіграв видатний маньчжурський воєначальник Нурхаци, що зумів в перші десятиліття XVII ст. створити першу державу маньчжурів. Його син і наступник хан Абахай проголосив державу Цін (Чисте), ставши його першим правителем. До цього часу маньчжури сприйняли багато елементи китайської культури, в першу чергу деякі найважливіші принципи державного управління. Управління державою Цин було зосереджено в шести відомствах, подібних мінським. Маньчжурські правителі у своїй завойовницької політики спиралися на сильне військо, яке складалося головним чином з кінноти, розділеної на вісім армій (прапорів), у зв'язку з чим воно отримало назву «восьмизнаменну». У ході завойовницьких походів проти Китаю, Монголії та Кореї у складі цінських військ було додатково створено вісім армій, що складалися з монголів, а пізніше - вісім армій з китайців, які бажали служити маньчжурським правителям. Загальна чисельність маньчжурських збройних сил напередодні вирішального вторгнення в Китай налічувала близько 200 тис. чоловік. На початку 40-х рр.. XVII ст. маньчжури постійно здійснювали спустошливі набіги на територію Китаю, забираючи з собою тисячі полонених, яких перетворювали на рабів. Навесні 1644 мінський генерал У Саньго, який командував арміями, що охороняли підступи до Великої стіни, несподівано запропонував маньчжурському командуванню, яке готувалося до чергового набігу на Китай, пропустити їх кінноту в китайські землі. Причини, які штовхнули У Саньгуя на цей крок, не цілком ясні. Очевидно, він мав далекосяжні честолюбні плани, розраховуючи використовувати маньчжурську кінноту для розгрому повстанського руху Лі Цзичена з метою заснувати згодом власну династію. Не виключено, що свою роль зіграли і мотиви особистого характеру. За повідомленнями китайських джерел, Лі Цзичен намагався заручитися підтримкою У Саньгуя в майбутній боротьбі з маньчжурамі. Останній також був готовий до переговорів. Проте під час відвідин будинку сім'ї У Саньгуя Лі Цзичен був полонений красою його улюбленої наложниці, що не залишилося непоміченим. Дізнавшись про це, генерал замість переговорів з новим імператором встановив контакт з маньчжурамі. Спочатку маньчжури відкинули пропозицію У Саньгуя, але потім скористалися наданою можливістю і без бою подолали Велику стіну, а армія У Саньгуя приєдналася до маньчжурів у наступі на Пекін. Прагнучи підкреслити твердість свого наміру співпрацювати з маньчжурамі, У Саньго віддав своїм воїнам наказ змінити зачіску на маньчжурський лад - поголити голову спереду, а довге волосся, залишені позаду на потилиці, заплести в косу. На кілька століть ця своєрідна зачіска стала символом підпорядкування китайців нової маньчжурської цинськой влади
В 14-15 вв. в повседневная жизнь жителей в украинских земелях претерпела заметные изменения. Самое значимое это- рост крупного феодального землевладения. Уже в конце 14 в. на украинских землях насчитывалось несколько десятков крупных частнособственнических земельных владений с натуральным характером хозяйства, в которых применялись полуфеодальные формы труда зависимого населения. одними из основных источников роста крупного землевладения были не только великокняжеские дарения, захват общинных земель, покупка поместий, но и освоение новых земель.Крестьянские семьи основывали общину и совместно владели покосами и сельскохозяйственными угодьями .Одним из основных занятием украинских крестьян было землепашество, скотоводство и рыболовство. Основным продуктом питания были рожь, ячмень, просо. Традиционными напитками были кисель из пиво и мед.Все необходимые для обихода вещи изготовлялись сами. Украинские крестьяне были свободными и могли уйти к другому хозяину заплатив выкуп. Крестьяне обязаны были отрабатывать повинности в виде части продукции или возмещать в денежном эквиваленте. Свои дома и хозяйственные постройки в крестьяне строили из древесины. Бедняки жили в мазанках построенных из хвороста и глины. Кормилось крестьянское население со своих огородов и наделов. Основным продуктом питания были рожь, ячмень, просо. Традиционными напитками были кисель из пиво и мед.В 15 в. большое распространение получили ярмарки, это было первым признаком становления рынка. Именно в это время украинские земли начали активное участие в торговых отношениях.
2. Початок вторгнення маньчжурцев на китайські землі Маньчжурські племена, які були нащадками войовничих чжурчженей, колись завоювали Китай, мешкали за північними кордонами китайської імперії і на початку XVII ст. переживали процес політичної консолідації. Особливу роль в цьому зіграв видатний маньчжурський воєначальник Нурхаци, що зумів в перші десятиліття XVII ст. створити першу державу маньчжурів. Його син і наступник хан Абахай проголосив державу Цін (Чисте), ставши його першим правителем. До цього часу маньчжури сприйняли багато елементи китайської культури, в першу чергу деякі найважливіші принципи державного управління. Управління державою Цин було зосереджено в шести відомствах, подібних мінським. Маньчжурські правителі у своїй завойовницької політики спиралися на сильне військо, яке складалося головним чином з кінноти, розділеної на вісім армій (прапорів), у зв'язку з чим воно отримало назву «восьмизнаменну». У ході завойовницьких походів проти Китаю, Монголії та Кореї у складі цінських військ було додатково створено вісім армій, що складалися з монголів, а пізніше - вісім армій з китайців, які бажали служити маньчжурським правителям. Загальна чисельність маньчжурських збройних сил напередодні вирішального вторгнення в Китай налічувала близько 200 тис. чоловік. На початку 40-х рр.. XVII ст. маньчжури постійно здійснювали спустошливі набіги на територію Китаю, забираючи з собою тисячі полонених, яких перетворювали на рабів. Навесні 1644 мінський генерал У Саньго, який командував арміями, що охороняли підступи до Великої стіни, несподівано запропонував маньчжурському командуванню, яке готувалося до чергового набігу на Китай, пропустити їх кінноту в китайські землі. Причини, які штовхнули У Саньгуя на цей крок, не цілком ясні. Очевидно, він мав далекосяжні честолюбні плани, розраховуючи використовувати маньчжурську кінноту для розгрому повстанського руху Лі Цзичена з метою заснувати згодом власну династію. Не виключено, що свою роль зіграли і мотиви особистого характеру. За повідомленнями китайських джерел, Лі Цзичен намагався заручитися підтримкою У Саньгуя в майбутній боротьбі з маньчжурамі. Останній також був готовий до переговорів. Проте під час відвідин будинку сім'ї У Саньгуя Лі Цзичен був полонений красою його улюбленої наложниці, що не залишилося непоміченим. Дізнавшись про це, генерал замість переговорів з новим імператором встановив контакт з маньчжурамі. Спочатку маньчжури відкинули пропозицію У Саньгуя, але потім скористалися наданою можливістю і без бою подолали Велику стіну, а армія У Саньгуя приєдналася до маньчжурів у наступі на Пекін. Прагнучи підкреслити твердість свого наміру співпрацювати з маньчжурамі, У Саньго віддав своїм воїнам наказ змінити зачіску на маньчжурський лад - поголити голову спереду, а довге волосся, залишені позаду на потилиці, заплести в косу. На кілька століть ця своєрідна зачіска стала символом підпорядкування китайців нової маньчжурської цинськой влади
Объяснение:
В 14-15 вв. в повседневная жизнь жителей в украинских земелях претерпела заметные изменения. Самое значимое это- рост крупного феодального землевладения. Уже в конце 14 в. на украинских землях насчитывалось несколько десятков крупных частнособственнических земельных владений с натуральным характером хозяйства, в которых применялись полуфеодальные формы труда зависимого населения. одними из основных источников роста крупного землевладения были не только великокняжеские дарения, захват общинных земель, покупка поместий, но и освоение новых земель.Крестьянские семьи основывали общину и совместно владели покосами и сельскохозяйственными угодьями .Одним из основных занятием украинских крестьян было землепашество, скотоводство и рыболовство. Основным продуктом питания были рожь, ячмень, просо. Традиционными напитками были кисель из пиво и мед.Все необходимые для обихода вещи изготовлялись сами. Украинские крестьяне были свободными и могли уйти к другому хозяину заплатив выкуп. Крестьяне обязаны были отрабатывать повинности в виде части продукции или возмещать в денежном эквиваленте. Свои дома и хозяйственные постройки в крестьяне строили из древесины. Бедняки жили в мазанках построенных из хвороста и глины. Кормилось крестьянское население со своих огородов и наделов. Основным продуктом питания были рожь, ячмень, просо. Традиционными напитками были кисель из пиво и мед.В 15 в. большое распространение получили ярмарки, это было первым признаком становления рынка. Именно в это время украинские земли начали активное участие в торговых отношениях.
Объяснение: