Император, в звании Августа, получал товарища в другом Августе, управлявшем другой половиной империи; при каждом из этих Августов состояло по Цезарю, который являлся соправителем и наместником своего Августа. Такая децентрализация императорской власти давала ей возможность непосредственно проявляться в четырёх пунктах империи, а иерархическая система в отношениях Цезарей и Августов соединяла их интересы и давала легальный выход честолюбию главнокомандующих. Диоклетиан как старший Август избрал своим местопребыванием Никомедию в Малой Азии, второй Август— Милан. Рим не только перестал быть центром императорской власти, но этот центр от него удалился, был перенесён на восток; Рим не удержал даже второго места в империи и должен был уступить его городу побежденных им некогда инсубров — Милану. Новая власть удалилась от Рима не только топографически: она стала ему ещё более чуждой по своему духу. Титул господина (dominus), который ранее использовался рабами по отношению к своим хозяевам, стал официальным титулом императора; слова sacer и saciatissimus — священнейший — стали официальными эпитетами его власти; коленопреклонение заменило собой отдание воинской чести: золотая, усеянная драгоценными каменьями, риза и белая, покрытая жемчужинами, диадема императора указывали на то, что на характере новой власти сильнее отразилось влияние соседней Персии, чем предания римского права.
ответ:Пуні́чні ві́йни — три війни (Перша Пунічна війна 264–241 рр. до н. е., Друга Пунічна війна 218–201 рр. до н. е., Третя Пунічна війна 149–146 рр. до н. е.) між Римом і Карфагеном за панування над Західним Середземномор'ям. Закінчилися повною перемогою Риму і знищенням Карфагенської держави. Тривали 118 років, з примиренням.
До середини 260-х до н. е. Римська республіка остаточно підпорядкувала собі Апеннінський півострів. Подальша експансія Риму зробила неминучим його зіткнення з Карфагеном — могутньою державою в Північно-західній Африці (Лівія), яка утримувала велику частину Сицилії і основні морські зв'язки в Західному Середземномор'ї
ответ:Пуні́чні ві́йни — три війни (Перша Пунічна війна 264–241 рр. до н. е., Друга Пунічна війна 218–201 рр. до н. е., Третя Пунічна війна 149–146 рр. до н. е.) між Римом і Карфагеном за панування над Західним Середземномор'ям. Закінчилися повною перемогою Риму і знищенням Карфагенської держави. Тривали 118 років, з примиренням.
До середини 260-х до н. е. Римська республіка остаточно підпорядкувала собі Апеннінський півострів. Подальша експансія Риму зробила неминучим його зіткнення з Карфагеном — могутньою державою в Північно-західній Африці (Лівія), яка утримувала велику частину Сицилії і основні морські зв'язки в Західному Середземномор'ї
Перша Пунічна війна (264–241 до н. е.).
Друга Пунічна війна (218–201 до н. е.).
Третя Пунічна війна 149–146 до н. е.).