Оттон І Великий (936-973), що підтвердили німецькі князі на рейхстазі у Аахені (8.08.936). Рішучий і енергійний, солідний з вигляду, вправний у всіх лицарських змаганнях, релігійний в дусі свого часу, милостивий і ласкавий з народом, верний з друзями, він так само легко мирився з ворогами. Оттон зробив багато для консолідації Німецького королівства. Його не задовольняло визнання зверхності королівської влади.Придушивши повстання вендів, він тут же позбавив влади синів баварського герцога Арнульфа, які самовільно поділили герцогство. Старший брат Танкмар підняв бунт при підтримці франконського герцога Ебергарда. Оттон І тут же розгромив обох (938). Але проти піднявся середній брат Генріх в союзі з тим же Ебергардом, лотарингським герцогом Гізельбертом та майнцьким архієпископом Фрідріхом при підтримці французького короля. Оттон розбив противників при Біртене (939). Обидва герцоги Ебергард та Гізельберт загинули при Андернах. Невдовзі склав зброю і Генріх. У 941 р. він ще раз замахнувся на життя брата, але Оттон вибачив його і той залишився вірним йому до кінця життя. Оттон віддав Лотарингію своему зятю Конраду Рудому, Баварію - братові Генріху, Швабію - синові Лудольфу; Франконію та Саксонію він утримував за собою як домен. І лише у 961 р. віддав Саксонію Герману Біллунгу. Наймолодшого брата король поставив архієпископом кельнським. Він продовжив реформу батька, розширюючи можливості надання лицарству нових ленів, збільшуючи число важкоозброєних кінних лицарів та будуючи замки.
Оттон І Великий (936-973), що підтвердили німецькі князі на рейхстазі у Аахені (8.08.936). Рішучий і енергійний, солідний з вигляду, вправний у всіх лицарських змаганнях, релігійний в дусі свого часу, милостивий і ласкавий з народом, верний з друзями, він так само легко мирився з ворогами. Оттон зробив багато для консолідації Німецького королівства. Його не задовольняло визнання зверхності королівської влади.Придушивши повстання вендів, він тут же позбавив влади синів баварського герцога Арнульфа, які самовільно поділили герцогство. Старший брат Танкмар підняв бунт при підтримці франконського герцога Ебергарда. Оттон І тут же розгромив обох (938). Але проти піднявся середній брат Генріх в союзі з тим же Ебергардом, лотарингським герцогом Гізельбертом та майнцьким архієпископом Фрідріхом при підтримці французького короля. Оттон розбив противників при Біртене (939). Обидва герцоги Ебергард та Гізельберт загинули при Андернах. Невдовзі склав зброю і Генріх. У 941 р. він ще раз замахнувся на життя брата, але Оттон вибачив його і той залишився вірним йому до кінця життя. Оттон віддав Лотарингію своему зятю Конраду Рудому, Баварію - братові Генріху, Швабію - синові Лудольфу; Франконію та Саксонію він утримував за собою як домен. І лише у 961 р. віддав Саксонію Герману Біллунгу. Наймолодшого брата король поставив архієпископом кельнським. Він продовжив реформу батька, розширюючи можливості надання лицарству нових ленів, збільшуючи число важкоозброєних кінних лицарів та будуючи замки.
Вибери скільки тобі потрібно