В обычных условиях хлор и бром реагируют с насыщенными углеводородами, но лишь очень медленно. Если встряхивать жидкий предельный углеводород с бромной водой, то после расслаивания жидкостей углеводородный слой оказался окрашенным в желтый или коричневый цвет, т.к. бром лучше растворим в углеводороде и переходит в него из водного слоя; однако окраска брома не исчезает, т.к. он практически не вступает в реакцию. Взаимодействие насыщенных углеводородов с хлором или бромом ускоряется при нагревании и, особенно, при действии света. И атомы галогена постепенно замещают в углеродных молекулах атомы водорода. При этом образуются смеси галогенпроизводных углеводородов; реакция сопровождается выделением галогенводорода. Например, при действии хлора на метан происходит постепенное замещение всех атомов водорода и образуется смесь хлорпроизводных:
СН4 + Сl2 ® СН3Cl + HCl
свет хлористый метил
СН3Cl + Cl2 ® CH2Cl2 + HCl
свет дихлорметан
CH2Cl2 + CL2 ® CHCl3 + HCl
свет трихлорметан
(хлороформ)
СНCl3 + Cl2 ® CCl4 + HCl
свет тетрахлорметан
(четыреххлористый углерод)
(Смесь хлора и метана взрывоопасна, хранение совместно хлора и метана – недопустимо.)
Оксиди це з’єднання хімічних елементів з киснем. У оксидах ступінь окислення атома кисню -2. До оксидів відносяться всі з’єднання елементів з киснем, крім тих, які містять атоми О з’єднані один з одним (пероксиди, надпероксиди, озоніди), і сполук фтору з киснем (OF2 та інші).
Останні варто називати не оксидами, а фторидами кисню, так як ступінь окислювання кисню в них позитивна.
При кімнатній температурі більшість оксидів – тверді речовини (СаО, Fe2O3 та інші), деякі – рідини ( Н2О, Сl2О7 тощо) і гази (NO, SO2 та інші). Хімічний зв’язок
в оксидах – іонний та іонно-ковалентний. Температури плавлення і кипіння оксидів знижуються зі зростанням в них частки ковалентного зв’язку. Багатьом оксидам у твердому стані притаманний поліморфізм.
Деякі оксиди елементів III, IV, V груп, наприклад В, Si, As, Р, утворюють рентгеноаморфне скло. Оксиди s – і p – елементів, наприклад, MgO, Аl2О3 , SiO2 – діелектрики, а оксиди перехідних металів (Fe, Сг та інші) часто мають властивості напівпровідників. Деякі оксиди – п’єзоелектрики (наприклад, кварц), феромагнетики (оксиди Fe, Cr(IV) та інші).
А) CH4+Cl2 ®️ CH3Cl+HCl
Объяснение:
Взаимодействие с галогенами
В обычных условиях хлор и бром реагируют с насыщенными углеводородами, но лишь очень медленно. Если встряхивать жидкий предельный углеводород с бромной водой, то после расслаивания жидкостей углеводородный слой оказался окрашенным в желтый или коричневый цвет, т.к. бром лучше растворим в углеводороде и переходит в него из водного слоя; однако окраска брома не исчезает, т.к. он практически не вступает в реакцию. Взаимодействие насыщенных углеводородов с хлором или бромом ускоряется при нагревании и, особенно, при действии света. И атомы галогена постепенно замещают в углеродных молекулах атомы водорода. При этом образуются смеси галогенпроизводных углеводородов; реакция сопровождается выделением галогенводорода. Например, при действии хлора на метан происходит постепенное замещение всех атомов водорода и образуется смесь хлорпроизводных:
СН4 + Сl2 ® СН3Cl + HCl
свет хлористый метил
СН3Cl + Cl2 ® CH2Cl2 + HCl
свет дихлорметан
CH2Cl2 + CL2 ® CHCl3 + HCl
свет трихлорметан
(хлороформ)
СНCl3 + Cl2 ® CCl4 + HCl
свет тетрахлорметан
(четыреххлористый углерод)
(Смесь хлора и метана взрывоопасна, хранение совместно хлора и метана – недопустимо.)
Оксиди це з’єднання хімічних елементів з киснем. У оксидах ступінь окислення атома кисню -2. До оксидів відносяться всі з’єднання елементів з киснем, крім тих, які містять атоми О з’єднані один з одним (пероксиди, надпероксиди, озоніди), і сполук фтору з киснем (OF2 та інші).
Останні варто називати не оксидами, а фторидами кисню, так як ступінь окислювання кисню в них позитивна.
При кімнатній температурі більшість оксидів – тверді речовини (СаО, Fe2O3 та інші), деякі – рідини ( Н2О, Сl2О7 тощо) і гази (NO, SO2 та інші). Хімічний зв’язок
в оксидах – іонний та іонно-ковалентний. Температури плавлення і кипіння оксидів знижуються зі зростанням в них частки ковалентного зв’язку. Багатьом оксидам у твердому стані притаманний поліморфізм.
Деякі оксиди елементів III, IV, V груп, наприклад В, Si, As, Р, утворюють рентгеноаморфне скло. Оксиди s – і p – елементів, наприклад, MgO, Аl2О3 , SiO2 – діелектрики, а оксиди перехідних металів (Fe, Сг та інші) часто мають властивості напівпровідників. Деякі оксиди – п’єзоелектрики (наприклад, кварц), феромагнетики (оксиди Fe, Cr(IV) та інші).