Ртуть - жидкий, серебристый металл, находится по соседству с золотом в периодической таблице. Но золото можно есть и носить на теле. А ртути лучше избегать. Есть веская причина, по которой не найти ртути в современных термометрах.
Токсичный металл имеет достаточную плотность, чтобы поглощаться непосредственно через кожу. Ртуть имеет высокое давление пара, легко попадает внутрь через дыхательные пути.
Наибольшая опасность не от чистого металла, который можно различить внешне. Большую опасность несёт органическая ртуть, которая проходит свой путь по пищевой цепочке.
Харчова́ кухо́нна сіль — це речовина у вигляді кристаликів, яка містить 93-99 % хлористого натрію і домішки солей кальцію, магнію, калію, які надають їй гігроскопічності, жорсткості і гіркуватого присмаку.[1][2] Чим менше в солі цих домішок, тим вища її якість.
Сіль є кристалічним сипким продуктом без запаху (окрім випадку йодованої солі) з солоним смаком без присмаку, в якому не допускається присутність сторонніх домішок, що не пов'язані з методом добуванні солі. Колір екстра та вищого ґатунків — білий, однак для першого та другого допускаються сірий, жовтуватий, рожевий та голубуватий відтінки в залежності від походження солі.[2]
Як сировина для одержання кухонної солі (хлористого натрію) використовується кам'яна сіль(67,9%), озерна осадова сіль (31,8%) і в невеликих об'ємах натуральні розсоли. За призначенням і споживанням розрізняють харчову (50%) загального виробництва, технічну (40%) і кормову (10%) сіль.
Ртуть
Ртуть - жидкий, серебристый металл, находится по соседству с золотом в периодической таблице. Но золото можно есть и носить на теле. А ртути лучше избегать. Есть веская причина, по которой не найти ртути в современных термометрах.
Токсичный металл имеет достаточную плотность, чтобы поглощаться непосредственно через кожу. Ртуть имеет высокое давление пара, легко попадает внутрь через дыхательные пути.
Наибольшая опасность не от чистого металла, который можно различить внешне. Большую опасность несёт органическая ртуть, которая проходит свой путь по пищевой цепочке.
Харчова́ кухо́нна сіль — це речовина у вигляді кристаликів, яка містить 93-99 % хлористого натрію і домішки солей кальцію, магнію, калію, які надають їй гігроскопічності, жорсткості і гіркуватого присмаку.[1][2] Чим менше в солі цих домішок, тим вища її якість.
Сіль є кристалічним сипким продуктом без запаху (окрім випадку йодованої солі) з солоним смаком без присмаку, в якому не допускається присутність сторонніх домішок, що не пов'язані з методом добуванні солі. Колір екстра та вищого ґатунків — білий, однак для першого та другого допускаються сірий, жовтуватий, рожевий та голубуватий відтінки в залежності від походження солі.[2]
Як сировина для одержання кухонної солі (хлористого натрію) використовується кам'яна сіль(67,9%), озерна осадова сіль (31,8%) і в невеликих об'ємах натуральні розсоли. За призначенням і споживанням розрізняють харчову (50%) загального виробництва, технічну (40%) і кормову (10%) сіль.