Періодична система хімічних елементів — класифікація хімічних елементів, що встановлює залежність різних властивостей елементів від заряду їхнього атомного ядра. Періодична система хімічних елементів є графічним виразом періодичного закону — який визначає, що властивості хімічних елементів, простих речовин, а також склад і властивості сполук, перебувають у періодичній залежності від значень зарядів ядер атомів. Її початковий варіант, що базувався на періодичній залежності властивостей хімічних елементів від значень атомних мас, був розроблений російським та німецьким хіміками Д. І. Менделєєвим та Лотаром Маєром у 1869—1871 роках[1][2]. За цю розробку у 1882 році обидва хіміки отримали Медаль Деві від Лондонського королівського товариства. Всього запропоновано кілька сотень варіантів зображення періодичної системи (аналітичні криві, таблиці, геометричні фігури і т. ін.). У сучасному варіанті системи передбачається зведення елементів в двовимірну таблицю, в якій кожен стовпець (група) визначає основні фізико-хімічні властивості, а рядки є періоди, в певній мірі подібні один одному.
M(CH2OHCH2OH)=62г/моль; (CH2OHCHOHCH2OH)=92г/моль И этиленгликоль, и глицерин вступают в реакцию с натрием. Но нам известна масса этиленгликоля. Составляем реакцию: CH2OHCH2OH + 2Na = CH2ONaCH2ONa + H2 62 г 22,4 л 6,2 г х л х = 2,24 л Отнимаем этот объем от общего 5,6 - 2,24 = 3,36 л и получаем объем водорода, образовавшегося при реакции натрия с глицерином. Отсюда с реакции и пропорции находим массу глицерина: 2CH2OHCHOHCH2OH + 6Na = 2CH2ONaCHONaCH2ONa + 3H2 2*92=184 г 67,2 л х г 3,36 л х =(3,36*184)/67,2 х = 9,2 г глицерина масса смеси = 6,2 + 9,2=15,4 г w(этиленгликоль)=(6,2/15,4)*100%=40,26% w(глицерин)=(9,2/15,4)*100%=59,74%
Періодична система хімічних елементів — класифікація хімічних елементів, що встановлює залежність різних властивостей елементів від заряду їхнього атомного ядра. Періодична система хімічних елементів є графічним виразом періодичного закону — який визначає, що властивості хімічних елементів, простих речовин, а також склад і властивості сполук, перебувають у періодичній залежності від значень зарядів ядер атомів. Її початковий варіант, що базувався на періодичній залежності властивостей хімічних елементів від значень атомних мас, був розроблений російським та німецьким хіміками Д. І. Менделєєвим та Лотаром Маєром у 1869—1871 роках[1][2]. За цю розробку у 1882 році обидва хіміки отримали Медаль Деві від Лондонського королівського товариства. Всього запропоновано кілька сотень варіантів зображення періодичної системи (аналітичні криві, таблиці, геометричні фігури і т. ін.). У сучасному варіанті системи передбачається зведення елементів в двовимірну таблицю, в якій кожен стовпець (група) визначає основні фізико-хімічні властивості, а рядки є періоди, в певній мірі подібні один одному.
И этиленгликоль, и глицерин вступают в реакцию с натрием. Но нам известна масса этиленгликоля. Составляем реакцию:
CH2OHCH2OH + 2Na = CH2ONaCH2ONa + H2
62 г 22,4 л
6,2 г х л
х = 2,24 л
Отнимаем этот объем от общего
5,6 - 2,24 = 3,36 л и получаем объем водорода, образовавшегося при реакции натрия с глицерином. Отсюда с реакции и пропорции находим массу глицерина:
2CH2OHCHOHCH2OH + 6Na = 2CH2ONaCHONaCH2ONa + 3H2
2*92=184 г 67,2 л
х г 3,36 л
х =(3,36*184)/67,2
х = 9,2 г глицерина
масса смеси = 6,2 + 9,2=15,4 г
w(этиленгликоль)=(6,2/15,4)*100%=40,26%
w(глицерин)=(9,2/15,4)*100%=59,74%