1 Что такое "станционный смотритель"? Какое у него было положение в обществе в то время? 2 Дуня искала "лучшей жизни" или просто влюбилась?
3 Чего боялся Вырин, какая судьба была тогда у большинства таких "Дунь", обманутых богатыми бездельниками? Почему они потом не возвращались домой?
4 Почему Дуня не навещала и не своему старому отцу?
5 Кому ты больше сочувствуешь, Дуне или Вырину?
6 Мог ли Вырин предотвратить бегство Дуни?
Для романтизму характерно злиття людини і природи. Людина не розглядалася у відриві від усього живого навколо, вона визнавалася його складовою і навіть невід’ємною частиною. Прагнення до ідеалу з точки зору возз’єднання людини і природи проявилося в тому, що людина почала займатися новими видами активності лише для того, щоб бути до природи ближчою. Наприклад, у зв’язку з появою романтизму люди стали займатися альпінізмом і туризмом, влаштовувати пікніки і багато іншого. Досягнення науки і промисловості кілька відсувалися романтистами на другий план. Вони вважали, що людина багата, насамперед, своїми емоціями. Прагнення до ідеалу у представників цього культурного руху проявилося і в тому, що вони не могли погодитися з атеїстичною теорією і традиційною релігією попередніх епох. Вони спробували переосмислити і знайти якусь ідеальну середину між усім цим. Так з’явилася ідея про те, що справжньою релігією є не поклоніння богам і дотримання якихось релігійних правил і догм, а відчуття людиною ходу і нескінченності людського буття.Епоха романтизму також чинила вагомий вплив на творчих людей і їх діяльність. Говорячи про літературу, варто сказати, що прагнення до ідеалу романтизму вперше з’явилося у німецьких письменників. У той час якраз трудилися відомі брати Грімм, творчість яких було сповнене ідеями романтизму на тлі казкових і міфологічних мотивом їхніх творів. Ознаки романтичного прагнення до ідеалу можна також знайти в творах авторів з інших країн, а також у творчій діяльності художників і музикантів. Як мені здається, саме епоха романтизму подарувала людству найбільшу кількість класичних музикантів найвищого рівня, а саме Шопена, Шуберта, Чайковського та Брамса.
Кожна епоха в житті людства примітна якимись особливостями. Я вважаю, що романтизм дійсно можна називати прагненням до ідеалу, адже його представники навіть у найважчі для побуту часи шукали розраду в природі, своїх думках і фантазіях.
Как большинство произведений этого великого (без преувеличений и лести) автора, действие происходит в Санкт-Петербурге. Место действия не может не отразиться на всем, без исключений. На лицах героев, бледных, изможденных непогодой, чахоточных. На дворах-колодцах, зловещих, темных, толкающих к самоубийству. На погоде, вечно сырой и промозглой, с морским пронизывающим ветром, грязным снегом под ногами, хлюпающем холодном месиве в дырявых калошах…
Бедность, скученность, крошечные комнатки-клоповники, без удобств, без уюта, без уединения. Постоянная безысходная суета по поиску заработков, трудоустройства, банального пропитания. Невозможность достойного отправления простейших физиологических нужд… Все это жестоко унижает человеческое достоинство жителей «столицы».
Обо всем этом, кроме прочего (точнее — самого главного, о чем речь пойдет чуточку позже), заставляет задуматься роман «Преступление и наказание». Что влечет людей в подобные «гиблые» места? Ведь климат столь суров и вредоносен, что множество жителей города умирают от чахотки. Почему господа, избравшие для себя профессии творческие, как мотыльки, летят на обманчивый и жестокий свет мегаполисов? Можно прекрасно, со всеми удобствами и в блеске славы и уважения жить в провинции либо в собственном имении. Но нет! Они предпочитают скитания, чердаки, сальные тусклые свечи, обивание порогов, ледяные каналы Невы, сточные ямы и проч. и проч. Почему?
Важным моментом для размышлений стал предел, после которого благовоспитанный молодой человек, довольно приличных кровей, хороших манер и недурного образования, готов переступить черту нравственности и лишить жизни личность. Родион прекрасно понимает, что такое личность, в чем её ценность заключается. Он — не карманник из подворотни, не пьяный извозчик, в горячке ножом размахивающий. Он — существо мыслящее, интеллектуальное, высокоэмоциональное. Обремененное чувством вины и справедливости. Но «предел» все же существует. Предел, до которого довело Раскольникова государство, не дающее возможности достойным людям достойно жить.
Преступление и наказание» нужно читать. Неоднократно, в разных возрастах, настроениях и ситуациях. Этот роман бессмертен.