1. Ернеста Хемінгуея нагороджено Нобелівською премією за твір:
А «Прощавай, зброє!» Б «Старий і море» В «Фієста» Г «По кому подзвін» Д «Острови в океані»
2. Події в повісті Ернеста Хемінгуея «Старий і море» відбуваються:
А у штаті Флорида в США Б на Кубі В у штаті Каліфорнія в США Г у Мексиці Д на Гавайях
3. У морі під час полювання за рибою старий Сантьяго почувався: А нещасним
Б самотнім В вправним рибалкою Г збудженим Д натхненним
4. Наприкінці твору «Старий і море» герой доходить висновку, що людина: А має обстоювати власні інтереси
Б створена не для поразки, її не можна здолати В слабка істота, її можна знищити Г повинна підкоритися стихії, обставинам
5. Сенс існування старого Сантьяго полягає у: А пошуку спорідненої душі Б щоденних зустрічах з морем
В постійній боротьбі за виживання Г риболовлі
6. Сантьяго, герою твору Ернеста Хемінгуея «Старий і море», не щастило: А 78 днів Б 80 днів В 84 дні Г 72 дні Д 70 днів
7. Про Сантьяго в повісті піклуються: А мешканці селища Б Червоний Хрест В хлопчик Манолін Г туристи Д футболісти
8. До риб, птахів й усіх інших тварин, що зустрічалися в морі, Сантьяго ставився як до:
А істот, рівних собі Б засобу виживання В ворогів, з якими вів боротьбу Г їжі Д дітей
9. Сантьяго бачив уві сні: А левів Б марлінів В пум Г пантер Д ягуарів
10. У сюжеті про поєдинок Сантьяго з рибою втілена ідея про: А неспроможність людини здолати силу природи
Б вічний зв’язок людини з природою В залежність життя людини від випадку Г співіснування людини і природи
Д необхідність бережного ставлення до природи
11. Риба, яку ловив Сантьяго, є символом: А нездоланної стихії Б вдачі людини, її мети В поразки людини
Г навколишнього зла Д мудрості
12. Жанрова специфіка твору Ернеста Хемінгуея «Старий і море»: А повість-казка Б новела В повість-притча
Г філософська казка Д роман-притча
13. Потрапивши у складну життєву ситуацію, герої творів Хемінгуея зазвичай: А вагаються у своєму виборі
Б скоряються обставинам В виявляють непересічну моральну силу Г перемагають завдяки фізичній силі
14. Ім’я Ясунарі Кавабата стало широко відомим після публікації книги:
А «Осінній дощ» Б «Голос гір»
В «Тисяча журавлів» Г «Країна снігу» Д «Щоденник шістнадцятирічного юнака» 15. Кавабата першим в японській літературі здобув: А Ленінську премію Б Нобелівську премію
В премію імені Сервантеса Г Гонкурівську премію Д Пулітцерівську премію
16. У сюжетну основу повісті «Тисяча журавлів» покладено: А чайну церемонію Б вибух ядерної бомби у Хіросімі та Нагасакі В лікування японської дівчинки від променевої хвороби Г зустріч японської дівчини та російського хлопця в Москві
Д кохання японки та українця
17. Сенс чайної церемонії для японців полягає в: А відпочинку людини від буденних турбот Б ритуал і спілкування з предками В можливості подумати про життя, очистити душу від буденності, нагадати про гармонійну єдність людини і природи Г тамуванні спраги Д осяганні «шляху меча»
18. Чайна церемонія в сюжеті роману «Тисяча журавлів» є: А художньою деталлю Б сюжетом у сюжеті
В одним із елементів сюжету, частиною твору Г основою оповіді, її внутрішнім змістом і суттю Д тлом для основних подій
19. Носієм вульгаризації традиційного обряду, духовної ницості в повісті є: А Оота Б Тікако В Юкіко Г Фуміко Д Кікудзі
20. Образ крилатих журавлів в романі є символом: А чистоти й краси, до яких прагне людська душа
Б розкутості духу В творчого злету Г пробудження природи Д світла вранішнього сонця
21. Темою роману «Тисяча журавлів» є пошуки: А істини Б сенсу життя В свого «я» у світі Г краси, чистоти, ідеалу
22. Втіленням вишуканості, ідеальної природної краси в романі є: А) квітка; б) чашка; в) хустка; г) глечик.
23. У своїх творах Ясунарі Кавабата порушує проблеми: а) моралі і краси; б) суспільства XX століття і бездуховності в ньому; в) духовних традицій світової літератури і цінностей японського народу; г) духовного стану сучасного японця. 24. Існує чотири правила чайної церемонії: гармонія, чистота, спокій, а також: а) чемність; б) мовчазність;
в) скромність; г) байдужість.
Здавна люди схилялися перед явищами природи, відчували забобонний страх перед ворожими її виявами. Балада Й. В. Ґете «Вільшаний король» написана в романтичному стилі за мотивами народної пісні.
Батько везе хворого сина через ліс, а тому вважається, що дитину кличе Вільшаний король, або Лісовий король. Хлопчик марить, і туман йому видається страшним бороданем, який пропонує піти з ним на узбережжя в сади погратися. Шепіт листя нагадує хворому вмовляння підступного короля, а верби «в імлі нічній» — королівнами, що «до пісні й танцю в полі зійшлись».
Хвороба мучить малого, тисне, а йому здається, що то «лісовий» демон «хапає і мучить, злий!» Балада, відповідно до жанру, закінчується трагічно. Батько приїхав додому, але «син покинув навіки світ».
Вітер, туман, ніч, вільха та верба символізують у творі ворожі до людини сили, а діалог між батьком і сином роблять його напруженим, драматичним. На жаль, людина не всесильна і не може інколи до своєму ближньому, тому викликає глибоке співчуття.
Так фантастичні уявлення переплелися з реальними подіями та уявою поета і втілилися у чудовій баладі.
Объяснение:
Однажды я наблюдал за Верным. Он усердно щипал траву и никому не мешал. Потом лег и начал кататься по земле, дрыгая своими большими ногами. Копыта так и мелькали в воздухе. Видимо, он линял и спина сильно чесалась — с таким удовольствием катался мерин по травке. И вдруг ни с того ни с сего — Малька. С яростным, переходящим на визг лаем она бросилась на Верного. Верный вскочил на все свои четыре копыта. Он широко расставил передние ноги, наклонил голову и недоуменно замер. Что, мол, такое? Откуда столько шуму? А Малька наглела все больше и больше. Она подскакивала к морде коня и готова была вцепиться.
Верный терпел, терпел да как фыркнет! Малька даже отлетела в сторону. Верный бросился за ней, она от него.
С того дня ему не стало от Мальки житья. Раньше Верный ходил пить воду, когда захочется. Теперь стало совсем не то. Дорога на речку шла мимо дома Лидии. Малька каждый раз бросалась и лаяла на него, но всегда держалась на безопасном расстоянии. Верный наверняка ее не боялся, но кому же приятно слушать заливистый лай и полусумасшедший визг? И мерин бежал под горку к воде, от греха подальше. Малька принимала это за доказательство своей силы, она злобно преследовала его до середины спуска. Затем возвращалась к своему исходному рубежу и стихала. Верный, как мне казалось, без всякого аппетита пил воду и возвращался наверх, в деревню. А Малька опять яростно налетала на мерина.
Неизвестно, чем кончилось бы все это безобразие, если б дорога не просохла и через деревню не стали ходить машины. Малька неожиданно отступилась от Верного и начала с еще большей яростью преследовать автомобили. Особенно не любила она велосипеды и «газики».