1.как оценивает рассказчик внешность дяди аркадия? 2.как оценивает базаров н.п. кирсанова в разговоре с аркадием? 3.как встретил п.п. кирсанов приятеля аркадия? 4.как отнесся н.п. кирсанов к возвращению сына?

Базаров:

о народе: — И добрые мужички надуют твоего отца всенепременно. Знаешь поговорку: «Русский мужик бога слопает».

— Я начинаю соглашаться с дядей, — заметил Аркадий, — ты решительно дурного мнения о русских.

— Эка важность! Русский человек только тем и хорош, что он сам о себе прескверного мнения. Важно то, что дважды два четыре, а остальное все пустяки.

— Народ полагает, что когда гром гремит, это Илья-пророк в колеснице по небу разъезжает. Что ж? Мне соглашаться с ним? Да притом — он русский, а разве я сам не русский.

о воспитании: — Воспитание? — подхватил Базаров. — Всякий человек сам себя воспитать должен — ну хоть как я, например...

об искусстве: — Порядочный химик в двадцать раз полезнее всякого поэта, — перебил Базаров.

— Вот как, — промолвил Павел Петрович и, словно засыпая, чуть-чуть приподнял брови. — Вы, стало быть, искусства не признаете?

— Искусство наживать деньги, или нет более геморроя! — воскликнул Базаров с презрительною усмешкой.

о науке: — Я уже доложил вам, что ни во что не верю; и что такое наука — наука вообще? Есть науки, как есть ремесла, знания; а наука вообще не существует вовсе.

об образовании: - Сперва надо азбуке выучиться и потом уже взяться за книгу, а мы еще аза в глаза не видали.

Павел Петрович:

о принципах:  Мы, люди старого века, мы полагаем, что без принсипов ... без принсипов, ... шагу ступить, дохнуть нельзя.

Я хочу только сказать, что аристократизм — принсип, а без принсипов жить в наше время могут одни безнравственные или пустые люди.

о народе: Нет, русский народ не такой, каким вы его воображаете. Он свято чтит предания, он — патриархальный, он не может жить без веры.

об образовании: Прежде молодым людям приходилось учиться; не хотелось им прослыть за невежд, так они поневоле трудились. А теперь им стоит сказать: все на свете вздор! — и дело в шляпе.

Головні герої пригодницьких романів Р. Стівенсона «Острів скарбів» і Ж.Верна «П’ятнадцятирічний капітан» дуже схожі між собою, як у чомусь схожі сюжети цих творів і їх фінальні сторінки. Герої цих творів Джим Хокінс і Дік Сенд приблизно одного віку, і хоча їх дитинство відрізняється, обидва вони не знали щастя і великої батьківської любові. Джим Хокінс народився і виріс у сім’ї власників трактиру «Адмірал Бенбоу» і працював з раннього дитинства. Хоча на корабель він потрапив випадково, завдяки своїй допитливості, але він завжди мріяв про морські подорожі і надзвичайні пригоди.Дік Сенд взагалі не знав ні своїх батьків, ні свого справжнього ім’я. Віх був найдою і майже з самого народження виховувався у дитячому будинку. На судні «Пілігрим» хлопчик опинився не випадково, бо з дитинства потрапив на службу у якості юнги, а згодом завдяки його навичкам і прагненню навчатися господар перевів його на «Пілігрим». Він, так само, як і Джим Хокінс, просто марив морем та пригодами.І Джим Хокінс, і Дік Сенд, опинившись на борту шхуни «Еспаньйола» та корабля «Пілігрим», досить скоро стали невід’ємною частиною команди. Їхні відношення з деякими моряками були дружні, а команда ставилася до них, як до дорослих. Хлопці прагнули запозичити у своїх товаришів найкращі риси характеру і отримати якомога більше нових знань. Уже в цьому віці Джим Хокінс і Дік Сенд мали достатньо міцний вольовий характер, тому вони не тільки відчували вплив дорослих на себе, але згодом й самі досить сильно впливали на своїх старших товаришів.Обидва хлопця відрізнялися незвичайною силою духу, відвагою, сміливістю і відповідальністю за свої вчинки. Кожен з них волею обставин очолив невеличкий загін, який складався з дуже різних дорослих людей. Кожен з них довів, що має право бути справжнім ватажком і може вірно діяти у будь-яких ситуаціях. І хоча їм іноді не вистачало життєвого досвіду, вони компенсували його своєю рішучістю та прагненням врятувати не тільки себе, але й своїх друзів.Джим Хокінс і Дік Сенд добре та з повагою ставилися до інших і вмили цінувати гарне ставлення до себе. Наприклад, Джим Хокінс обіцяє мовчати про минуле колишнього пірата Бена Гана, який дуже допоміг йому і його друзям на острові, і тим самим врятовує йому життя. Та й до Діка Сенда дорослі ставляться з любов’ю та повагою, і він їм відплачує тією ж монетою і не один раз рятує їхнє життя.«Той, хто з дитинства знає, що праця є законом життя, хто змолоду зрозумів, що хліб добувається тільки в поті чола, той здатний до подвигу, тому що в потрібний день і годину у нього знайдеться воля його виконати і сили для цього» – так сказав про Діка Сенда автор роману Ж. Верн. Але цей вислів так само підходить для того, щоб чітко і ємко охарактеризувати іншого героя – Джима Хокінса.Мені подобаються ці герої своєю сміливістю і відповідальністю. Вони викликають повагу ще й тому, що в наш час п’ятнадцятирічні хлопці тільки вчаться в школі. Вони залежать від батьків, часто несамостійні, не мають можливості проявити кращі якості свого характеру в таких романтичних пригодах і подорожах, в яких побували Дік Сенд або Джим Хокінс. Але бути відданим, чуйним, сміливим, рішучим хлопцем можна і в звичайному житті, необхідно лише прагнути цього.Як і більшість пригодницьких романів того часу (а обидва твору було написано приблизно в один час) і «Острів скарбів» і«П’ятнадцятирічний капітан» мають щасливий фінал, у якому і головні герої, і їхні друзі, і інші учасники подій отримують по заслугам. Позитивні герої здобувають собі щасливе життя, а негативні – відповідну кару. Особливо я повністю задоволена долею героїв цих романів і дуже б хотіла дізнатися про те, як склалося їхнє життя у майбутньому.