1. Район, де знімали кімнату Сью та Джонсі, розташувався: А) на захід від площі Вашінгтона;
Б) у передмісті Нью-Йорка;
В) на схід від Манхеттена.
2. Студія Сью та Джонсі містилася:
А) на першому поверсі;
Б) на третьому поверсі;
В) на горищі.
3. Де познайомилися дівчата-художниці:
А) у ресторані;
Б) на художній виставці;
В) у невеличкому курортному містечку.
4. Що НЕ об’єднувало художниць:
А) погляди на мистецтво;
Б) погляди на крислаті капелюхи;
В) погляди на салат із листя цикорію;
Г) погляди на широкі рукави.
5. «…пришелець почав бродити по колонії, торкаючись то одного, то
другого своїми крижаними пальцями». Це –
А) містер Берман;
Б) містер Незнайомиць;
В) містер Пневмонія.
6. Який краєвид відкривався із вікна студії художниць:
А) глуха стіна сусіднього будинку;
Б) глуха стіна фабрики вакси;
В) глуха стіна високого паркану.
7. Хто давав Джонсі один шанс із десяти на одужання:
А) Берман;
Б) лікар;
В) Сью.
8. Про що просила Сью старого Бермана:
А) позичити їм гроші;
Б) позувати для її картин;
В) вмовити Джонсі боротися за життя.
9. Коли Джонсі вирішила боротися за життя, вона попросила з’їсти:
А) смажену курку;
Б) смажену картоплю;
В) бульйон.

10. Який шедевр намалював Берман:
А) Неаполітанську затоку;

Б) портрет Джонсі;
В) останній листок плюща.
11. Скільки днів хворів старий художник:
А) один;
Б два;
В) три.
12. Яку фарбу НЕ використовував Берман, малюючи свій шедевр:
А) коричневу;
Б) зелену;
В) жовту.

Українсьі письменники дуже полюбляють у своїх творах возвеличувати рідну землю,змальовувати її природу,розповідати про людей,які жили на теренах України.Проте не тільки наші письменники зачаровуються країною,в якій ми живемо.Багато відомих творців світової літератури у своїх творах згадують про велич і славу ураїнського народу.
Одним з таких творців можна вважати Джорджа Байрона,який у 1819 році написав поему"Мазепа".Героєм Байронового твору Мазепа став тому , що був відомий як борець за незалежність козацьої держави,але не тільки це зацікавила англійського письменника,його захопила легенда про любов Мазепи до дружини заможного польського шляхтича,яку він й детально описав у творі "Мазепа".
Наскільки відомо Байрон ніколи не був на Україні, хоча це зовсім не завадило йому описати усе чим славилась вона:степами ,лісами...Про ліси на козаччині ось як він пише:
Це був безкраїй дикий праліс
Кремезних вікових дерев,
Що вже не гнув їх вітру рев,
Лиш хмиз обламував з дубів,
З сибірських вибігши степів.
Окрім природи він детально описує Мазепу та інших історичних постать,які жили в кінці 17-на початку 18 ст.
Приємно усвідомлювати що історією твоєї країни цікавляться іноземцями,що природою ,яка на Україні змальовується багатьма зарубіжними письменниками. Твір Байрона дає змогу оцінити нам Україну з іншої точки зору,побачити її з іншої сторони ,за що ми йому і вдячні.

Каждый человек в глубине души верит в чудеса, даже если обладает прагматичным складом ума. Однако детские сказки и предания откладывают на всех нас свой отпечаток. Что уж говорить про романтические и творческие натуры, к которым, без сомнения, принадлежал русский поэт Константин Бальмонт? Поэтому неудивительно, что среди его произведений можно встретить стихи-сказки, которые для многих являются посланием из далекого из удивительного мира детства, в котором все мы были счастливы. В 1903 году Бальмонт публикует стихотворение «Золотая рыбка», которое совершенно не вписывается в общую литературную тенденцию. Впрочем, и сам сборник «Только любовь» не подпадает под определение книги с передовыми жизненными взглядами. В этом нет ничего удивительного, потому что именно в этот период Бальмонт пересматривает свои жизненные приоритеты и приходит к выводу, что революция является злом. Не только конкретно для него, ставшего жертвой царских репрессий, но и для всего народа, который рискует лишиться даже тех крох, которые имеет. Поэтому вполне понятно, что Бальмонт больше не хочет быть предвестником общественных катаклизмов и борцом за справедливость. Ему гораздо приятнее создать произведение-притчу, главной героиней которого является маленькая золотая рыбка, плавающая в пруду. В саду играет оркестр, и ночные мотыльки кружатся в такт прекрасной музыке. Но не только они, но и собравшиеся люди понимают, что «от рыбки, от нее музыка звучала». Именно она и являлась источником тех чудес, которые происходили в этот волшебный вечер. И лишь ее присутствием можно объяснить улыбки на лицах гостей, опьяняющий запах весны и влюбленные взгляды, которые бросали друг на друга люди. Плавая в пруду, эта таинственная волшебница буквально преображала окружающий мир, привнося в него настоящее счастье, огромное и безмятежное. По мнению Бальмонта, у каждого человека в жизни есть своя золотая рыбка – маленький символ или же настоящего, который напоминает о том, что мир может быть действительно прекрасным и гармоничным. Главное, нужно захотеть этого по-настоящему и суметь передать свое желание той, которая готова его исполнить без промедления. Не ради корысти или же забавы, а из-за того, чтобы поддержать веру людей в чудеса, которые всем нам нужны время от времени, как живительный глоток влаги и символ надежды на лучшее.