Ми живемо в той час, коли науково-технічний прогрес заполонив усі сфери нашого буття. Цей факт значною мірою вплинув на нове покоління, оскільки тепер люди мають інші проблеми та недоліки, існування яких важко було уявити ще декілька десятиріч тому.
Не можна не згадати, якою великою популярністю наразі користуються соціальні мережі. На жаль, це стало причиною того, що люди почали поступово замінювати реальний світ на віртуальний. Користувачі воліють проводити час у мережі з уявними друзями, нехтуючи при цьому спілкуванням з близькими та рідними. Крім того, у молоді змінюються життєві пріорітети. Так, замість реальних досягнень, вони пишаються кількістю підписників чи натисків «мені подобається» під фотографією в профілі. Таким чином, вони видають бажану популярність за дійсність. Та по-справжньому успішні люди не женуться за славою, оскільки їхні вчинки та здобутки говорять самі за себе.
Другим, та не менш важливим недоліком сучасних людей, є пасивність. Коли все, що тобі необхідно, вже придумали, навіщо докладати зусилля й чогось прагнути. Значно краще залишатися у своїй зоні комфорту та спокійно жити, нічим не відрізняючись від середньостатистичного громадянина країни. На жаль, такої думки дотримується велика частина сучасних людей. Причину виникнення такого факту можна виявити в історичному минулому нашої країни. Коли Україна знаходилася в складі СРСР, то усі люди були лише гвинтиками у величезному механізмі. Через рівні умови для всіх і, як наслідок, відсутність конкуренції, люди перестали прагнути для себе більшого, адже необхідний мінімум їм давала держава. Та часи змінюються й поступово старі погляди витісняються більш сучасними. Європейський світ поширив думку про те, що людині слід завжди бажати кращого і йти до своєї мети. Таким чином, почала набирати обертів ідея самовдосконалення та постійного розширення світогляду. Сьогодні гарний спеціаліст має знати декілька іноземних мов, мати престижну освіту, володіти додатковими творчими навичками та бути готовим постійно дізнаватися нове. Тож, аби мати змогу конкурувати в сучасному світі, ні в якому разі не можна бути пасивним, адже в такому випадку виникає ризик змарнувати своє життя.
Останнім важливим недоліком є те, що молодь звертає увагу на життя інших, коли б мала слідкувати за своїм. Ця проблема давно відома світові, проте зараз вона стала особливо актуальною, оскільки сьогодні в руках людини зосереджена така кількість свободи в діях, якої не було ще протягом історії. Кожен сам обирає, чим займатися, який носити одяг, мати сім’ю чи присвятити життя кар’єрі. Будь-яке рішення має право на життя й не може засуджуватися сторонніми, адже кожен має власну формулу щастя. Себе можна порівнювати тільки із собою минулим, оскільки тоді можна побачити, що вже було досягнуто й куди рухатися далі.
Отже, сучасна молодь має як специфічні, так і цілком зрозумілі недоліки. Безумовно, їх не дуже важко усунути, якщо прикласти деяких зусиль, та головне, мати бажання. Робота над собою потребує часу та терпіння, але результат того вартий.
Это так , если кому надо,пригодиться.Героиня повести Марья Кириловна Троекурова — тип красивой барской дочки, которая воспитывалась отцом Кирилой Петровичем, и которая выросла «в глазах родителя». Среда, воспитавшая Машу, была напряженной, «отец любил ее до безумия, но обходился с нею со свойственным ему своенравием, то стараясь угождать малейшим ее прихотям, то пугая ее суровым, а иногда и жестоким обращением». Такое своенравное воспитание сделало Машу недоверчивой, она привыкла скрывать от отца свои чувства и мысли. На ее характер повлияло и то, что Маша росла без подруг. В свободное время барышня предоставлена самой себе. Чтобы скоротать время Марья Кириловна выбрала для чтения романы. Пушкин с улыбкой говорит об этом выборе, многие барышни в то время читали романы, придумывая и фантазируя о воплощении красиво описанных историй. ОТВЕТ НА ЗАДАННЫЙ ВОПРОС:Сюжет повести разворачивается вокруг конфликта между двумя помещиками — Ки-рилой Петровичем Троекуровым и Андреем Гавриловичем Дубровским, но невольно вовлеченными в него оказываются и другие дворяне. Все, по сути, разделились на два лагеря. В одном – Андрей Гаврилович Дубровский и его сын Владимир, другой значительно многочисленнее — Троекуров и все остальные помещики, завсегдатаи его дома. Что до Кирилы Петровича Троекурова, «старинного русского барина» , то уже первые страницы произведения дают нам понять, какой это был властный, корыстный человек, деспот, богатство и древнее происхождение которого «давали ему большой вес в губерниях, где находилось его имение. Соседи рады были угождать малейшим его прихотям; губернские чиновники трепетали при его имени; Кирила Петрович принимал знаки подобострастия как надлежащую дань… В домашнем быту Кирила Петрович выказывал все пороки человека необразованного. Избалованный всем, что только окружало его, он привык давать полную волю всем порывам пылкого своего нрава и всем затеям довольно ограниченного ума» . Детей у Троекурова было двое: Маша — семнадцатилетняя дочь, и сын — «черноглазый мальчик, шалун лет девяти» . Кирила Петрович только тем и занимался, что разъезжал по своим пространным владениям, устраивал шумные пиры с проказами. Охота занимала едва ли не основное место в жизни Троекурова. По этой причине и псарня у него была на зависть всем, там «более пятисот гончих и борзых жили в довольстве и тепле, прославляя щедрость Кирилы Петровича на своем собачьем языке» . Именно псарня и послужила причиной раздора между Троекуровым и ближайшим соседом его Андреем Гавриловичем Дубровским, которого одного Кирила Петрович уважал, «несмотря на смиренное его состояние» , и к которому мог запросто заехать в гости. Уважительное отношение Троекурова к Дубровскому возникло еще в молодости; «Некогда были они товарищами по службе, и Троекуров знал по опыту нетерпеливость и решительность его характера» . Андрея Гавриловича оскорбило замечание одного из псарей соседа относительно его якобы недюжего состояния и унизительного быта. Причем Дубровского не так оскорбило само замечание, сколько то, что Троекуров при этом «громко засмеялся» и не принял никаких мер, чтобы наказать дерзкого холопа. С ужина обиженный Дубровский ушел, и приказ Троекурова вернуться оставил без внимания. Простить такого даже Дубровскому Кирила Петрович не мог и в наказание решил отсудить у друга имение, что и сделал. Этот поступок показывает духовную испорченность Троекурова, для которого нет ничего святого, который и дружбу готов продать. Правда, автор подчеркивает, что в некоторые моменты совесть помещика просыпается, он начинает жалеть Дубровского и готов его простить, но чувство ложной гордости и своего превосходства не позволяют ему попросить извинения. В отличие от этих персонажей, Андрей Гаврилович Дубровский – помещик либеральный. Праздность и разврат – не его образ жизни. Имея семьдесят человек крестьян, Дубровский относится к ним иначе, чем самодур-сосед. Поэтому и крестьяне отвечают ему уважением и любовью, поэтому и готовы умереть, лишь бы не попасть в кабалу к Троекурову. Отмена крепостного права-наверняка не напугала бы Андрея Гавриловича, и он вряд ли стал препятствовать ей. Ни в первые годы жизни в поместье, ни потом Андрей Гаврилович не соглашался воспользоваться дарами, которые предлагал ему Троекуров. Более того, в отличие от других помещиков, Дубровский никогда не боялся высказать в присутствии надменного соседа свои мысли. Это говорит о гордости этого человека, причем гордости настоящей, не троекуровской.
Ми живемо в той час, коли науково-технічний прогрес заполонив усі сфери нашого буття. Цей факт значною мірою вплинув на нове покоління, оскільки тепер люди мають інші проблеми та недоліки, існування яких важко було уявити ще декілька десятиріч тому.
Не можна не згадати, якою великою популярністю наразі користуються соціальні мережі. На жаль, це стало причиною того, що люди почали поступово замінювати реальний світ на віртуальний. Користувачі воліють проводити час у мережі з уявними друзями, нехтуючи при цьому спілкуванням з близькими та рідними. Крім того, у молоді змінюються життєві пріорітети. Так, замість реальних досягнень, вони пишаються кількістю підписників чи натисків «мені подобається» під фотографією в профілі. Таким чином, вони видають бажану популярність за дійсність. Та по-справжньому успішні люди не женуться за славою, оскільки їхні вчинки та здобутки говорять самі за себе.
Другим, та не менш важливим недоліком сучасних людей, є пасивність. Коли все, що тобі необхідно, вже придумали, навіщо докладати зусилля й чогось прагнути. Значно краще залишатися у своїй зоні комфорту та спокійно жити, нічим не відрізняючись від середньостатистичного громадянина країни. На жаль, такої думки дотримується велика частина сучасних людей. Причину виникнення такого факту можна виявити в історичному минулому нашої країни. Коли Україна знаходилася в складі СРСР, то усі люди були лише гвинтиками у величезному механізмі. Через рівні умови для всіх і, як наслідок, відсутність конкуренції, люди перестали прагнути для себе більшого, адже необхідний мінімум їм давала держава. Та часи змінюються й поступово старі погляди витісняються більш сучасними. Європейський світ поширив думку про те, що людині слід завжди бажати кращого і йти до своєї мети. Таким чином, почала набирати обертів ідея самовдосконалення та постійного розширення світогляду. Сьогодні гарний спеціаліст має знати декілька іноземних мов, мати престижну освіту, володіти додатковими творчими навичками та бути готовим постійно дізнаватися нове. Тож, аби мати змогу конкурувати в сучасному світі, ні в якому разі не можна бути пасивним, адже в такому випадку виникає ризик змарнувати своє життя.
Останнім важливим недоліком є те, що молодь звертає увагу на життя інших, коли б мала слідкувати за своїм. Ця проблема давно відома світові, проте зараз вона стала особливо актуальною, оскільки сьогодні в руках людини зосереджена така кількість свободи в діях, якої не було ще протягом історії. Кожен сам обирає, чим займатися, який носити одяг, мати сім’ю чи присвятити життя кар’єрі. Будь-яке рішення має право на життя й не може засуджуватися сторонніми, адже кожен має власну формулу щастя. Себе можна порівнювати тільки із собою минулим, оскільки тоді можна побачити, що вже було досягнуто й куди рухатися далі.
Отже, сучасна молодь має як специфічні, так і цілком зрозумілі недоліки. Безумовно, їх не дуже важко усунути, якщо прикласти деяких зусиль, та головне, мати бажання. Робота над собою потребує часу та терпіння, але результат того вартий.
Объяснение:
Будь ласка відмітьте мою відповідь найкращою