1. У яке місто йшов по сіль Климко?
А) У Слов’янськ.
Б) в Артемівськ,.
В) у Київ.
Г)у Соледар.

2. Побачивши на базарі стару бабусю, що розказувала про свою неміч, Климко:
А)добрим і щирим словом поспівчував старенькій.
Б) поділився своєю їжею.
В) поклав у пелену гроші.
Г) байдуже пройшов мимо

3 Скільки Климко заплатив за тапочки шевцеві?
А )5 рублів;
Б) 12 рублів;
В )нічого;
Г) віддав сухарі.
4.Що зробив Климко, коли побачив, що поліцаї на базарі почали чіплятися до дівчини?

А )Втік, бо страшенно злякався;
Б )заплакав, бо нічим не міг до
В )тримаючи дівчину за руку, кричав, щоб її відпустили;
Г )побіг до партизанів по до

5. Чому тітка Марина не хотіла відпускати Климка?
А )Знала, що хлопець залишився сиротою;
Б )він був їй за сина;
В )він був їй за робітника;
Г )тому що в місті продовжувалася облава.

6. Чим тітка Марина пригощала Климка?
А )гарячим борщем;
Б)парним молоком;
В )смачною кашею;
Г )пиріжками з квасолею.

7. На чому Климко добирався додому?
А )На автобусі;
Б )на конях;
В )на потязі;
Г )він ішов пішки.

8.Від чого загинув Климко?
А) від голоду;
Б )від фашистської кулі;
В )від застуди;
Г )від страшної хвороби — холери.

В цикле «Записки охотника» Тургенева почти все очерки кончаются простым уходом рассказчика с места событий. «Бежин луг» исключение. Да, охотник ушел от ребят, но конец все же продолжил: «Я, к сожалению, должен прибавить, что в том же году Павла не стало. Он не утонул: он убился, упав с лошади. Жаль, славный был парень!».

Этим Тургенев придал рассказу трагичности. Почему он решил об этом упомянуть? Павлуша больше всех понравился рассказчику своей смелостью и рассудительностью. Вероятно по-этому он «проследил» за ним и узнал о его смерти.

Герой опечален его кончиной и решил упомянуть об этом. Суеверие исполнилось. Но не так как все предполагали.

Объяснение:

Не менее символическим становится другое стихотворение, написанное в последний год жизни поэта, — «На севере диком…» По сути, это не авторское стихотворение — это перевод лирической миниатюры немецкого романтика Генриха Гейне. Чувство одиночества было едва ли не самым главным для романтического героя, однако в переводе Лермонтова возникает такое щемящее чувство одиночества, которое пронизывает все стихотворение, вызывая у читателя ощущение безнадежности:

На севере диком стоит одиноко

На голой вершине сосна…

Объяснение: