1.Він мій найкращий друзяка і напарник. Він весь час вигадував різні штуки-викаблуки для нашої слави. 2.Кому належать слова? "Бо замість бою у нас вийшов бій дураків".

3."Противна і плямиста, як географічна карта".

4."Лайнувся, закашлявся , плюнув і почовгав у хату".

5."Мисливець завзятий на полюванні, коли стріляє, ліве око онучею затуляє!"

6.Депутат райради, ланкова кукурудзоводів.

7."Замість того, щоб заплакати, раптом як закричить:--Опозогив! Загаза чогтова."

8.Так він перестав бути ...а став Робінзоном Крузо.

9.Чому не вдалося побудувати метро?

10.А чому ж не побудували підводний човен?

11.За проїзд в метро хлопці збиралися брати

12.Що потрібно зробити, щоб їхні мрії здійснилися?

тореадори з васюкивки

Разом із величними постатями історичних діячів визвольного руху, захисників рідної землі, героїчних месників з народу в творчості Тараса Григоровича Шевченка постає тема нелегкої жіночої долі. Образ жінки-коханої, жінки-матері часто зустрічається в Шевченкових творах. Для поета жіноча доля не просто була темою творчості, це було наболіле питання його життя. Вирісши сиротою, Тарас Григорович не знав що таке материнська любов, турбота й ніжність.

Зате добре відчував бійку і лайку мачухи. Навіть ставши вільним, поет так і не одружився, не завів сім‘ї. Саме тому він так щиро співпереживає героям своїх творів.

Доля жінки-кріпачки у Шевченкових творах завше була трагічною, бо саме такою вона була в жінок, котрі зустрічалися поетові у житті. Важка праця, страхітливі умови життя, знущання – усе це знайшло відображення у Шевченкових творах “Наймичка”, “Утоплена”, “Катерина”, “Причинна”.

Поет часто порушує проблему долі дівчини-покритки. Скільки таких скривджених дівчат ми бачимо у його творах!

Улюбленим жіночим образом у поета був образ матері з дитиною. Він завжди співчував дітям, страшенно їх любив.

Отже, жіноча доля була для Тараса Шевченка перш за все трагедією особистою, проблемою, що торкнулася ніжних струн Кобзаревої душі.

Это случилось не так давно летом. Я выходил из дома и вдруг услышал громкий лай сразу нескольких собак и увидел у соседнего подъезда стаю бродячих псов. Они окружили кота и громко лаяли, собираясь напасть.  

Я застыл, не зная, что делать. До стаи я добежать не успевал, позвать на тоже, и в руках у меня ничего не было. И тут я услышал громкий крик: "Фу! Фу! Прочь отсюда!". Из подъезда выскочил мой друг и бросился на эту стаю, размахивая сумкой. Собаки поджали хвосты и разбежались, хотя их было много, а мой друг Дима - маленького роста и совсем не богатырского сложения. Он в шутку сам себя иногда хиляком называет. Я восхитился силой духа моего друга. Он не просто не испугался собачьей стаи - он даже не задумался над тем, что мог пострадать и сразу кинулся на коту. Он был совершенно уверен в том, что собаки разбегутся. Наверное, поэтому так и случилось.  

Этот случай запомнился мне навсегда. Я понял, что иногда сила духа важнее, чем просто сила.