1. Яку відому письменницю називали «чарівницею зі Швеції» та «Андерсеном нашої доби»?
а) Крістіне Нестлінгер; б) Астрід Ліндгрен; в) Корнелія Функе.
2. Успіх до Астрід Ліндгрен прийшов після виходу книжки … .
а) «Брати Лев'яче Серце»; б) «Пеппі Довга панчоха»; в) «Міо, мій Міо»; г) «Калле Блюмквіст».
3. Німецький письменник, автор «Нескінченної історії» … .
а) Міхаель Енде; б) Роберт Шеклі; в) Рей Бредбері.
4. 1960 року вийшла друком перша книжка Міхаеля Енде для дітей … .
а) «Джим Гудзик і машиніст Лукас»; б) «Момо»; в) «Історія без кінця».
5. Хто із запропонованих письменників працював ілюстратором книжок для дорослих?
а) А. Ліндгрен; б) М. Енде; в) К. Неслінгер; г) Р. Шеклі.
6. Талант Крістіне Нестлінгер відначено понад тридцятьма літературними преміями, серед яких Премія імені Г. К. Андерсена та Премія пам'яті … .
а) Івана Крилова; б) Чарльза Діккенса; в) Астрід Ліндгрен; г) Жуля Верна.
7. Дайте визначення поняттю «повість-казка».
8. Установіть відповідність між персонажами та їх характеристиками.
а)Міо; 1. «…вихований, ласкавий, чемний, гречний…»;
б) Берта Бартолотті; 2. любить фарбуватись і постійно говорить «дитино моя»;
в) Джим Гудзик; 3. справжній друг, постійно ремонтує локомотив Емму;
г) Конрад; 4. хлопчик-негреня;
д) машиніст Лукас. 5. в Країні Далекій знайшов тата.
Виберіть одне із завдань.
9. Напишіть твір-роздум на тему: «Моральні цінності, що стверджуються у творах М. Енде, А. Ліндгрен та К. Нестлінгер».
10. Дайте розгорнуту відповідь на запитання: «Як слід виховувати дитину, щоб вона виросла повноцінною щасливою особистістю?»
Во второй русско-турецкой войне, он одержал победы при Кинбурне в и под Очаковом. Тогда уже был генералом. Командовал войсками в Польше и на Украине. Был любимым генералом Екатерины II.
В 1799 году,командовал антифранцузской коалицией, т.е. русско-австрийскими войсками.
Он показал что и в тяжелейших условиях альпийского перехода, русские солдаты пережить и воевать. Суворов получил высшее воинское звание – генералиссимус.
и, конечно, в последние десятилетия ушли из него мягкость, благодушие, неторопливость, какая-то, если можно сказать, уютная округлость, столь присущие старомосковскому говору. Резкий, стремительный, требующий бескомпромиссности ритм времени менял и язык. Обороты стали более категоричными, речв менее плавной, образность более ироничной. Потому-то ныне нам еще милее живое напоминание о старой московской речи, которая нет-нет да и проявит себя каким-то оборотом или интонацией. Не потому ли такой невиданной популярностью пользуется книга Евгения Платоновича Иванова «Меткое московское слово»1, выдержавшая уже три издания? В ней запечатлена живая московская речь первых двух десятилетий XX века. Раскроем ее...