ігор миронович калинець народився 9 липня 1939 року у місті ходорів (бібрський повіт, за польським адмінподілом — жидачівський повіт, станіславське воєводство, польська республіка), нині львівської області, україна.
у 1956-1961 навчався у львівському університеті на філологічному
факультеті. після закінчення університету працював в обласному архіві.
чоловік ірини стасів-калинець.
за участь у дисидентському русі у 1972 ігоря калинця було засуджено на 6 років ув'язнення суворого режиму й 3 роки заслання. покарання відбував у пермських концтаборах
разом із іваном світличним, василем стусом, миколою , степаном сапеляком та ін. заслання відбував разом із дружиною іриною стасів-калинець на забайкаллі, у с. ундино-посєльє, району в читинській області.
після повернення до львова став працювати редактором журналу при обласному
відділенні фонду культури.
окрім «дорослих» пише також вірші для дітей. було видано кілька книг, які розійшлися не тільки в україні, але також і в країнах з великою українською діаспорою (казахстан, канада, сша, аргентина). його книгу «небилиці про котика і кицю» ілюструвала українська
художниця вікторія ковальчук у 2005 році.
ігор калинець – автор сімнадцяти поетичних збірок, написаних у період між серединою шістдесятих та 1981. почесний доктор львівського національного університету імені івана франка.
поетичну творчість калинця, за пропозицією самого
автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев’ять книжок, написаних перед ув’язненням у 1972 (з них офіційно в урср опубліковано було лише першу — «вогонь купала», 1966, решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім — написаних під час ув’язнення та на виселенні (до 1991
функціонували тільки у самвидаві). згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій калинця — «пробуджена муза» (варшава, 1991) та «невольнича муза» ( — торонто, 1991). 1991 року збірку вибраних поезій «тринадцять алогій» видано було також в україні.
ілюстрації до
збірки поезій ігоря калинця «відчинення вертепу», які були видрукувані в лондоні під назвою «поезії з україни» створив у 1969 богдан сорока. це спонукало кдб порушити кримінальну справу проти художника, десятиліття його твори забороняли виставляти і згадувати його ім’я у пресі.
один із
найтонших дослідників поезії калинця данило гузар-струк у передмові до «невольничої музи» виокремлює «три головні течії» в його поезії: «оспівування культури, любовно-еротичне прагнення та суспільний протест». висока культура поетичного мислення й мовлення, любов до текстових стилізацій,
надзвичайна формальна винахідливість притаманні калинцю усього його творчого розвитку, а такі риси як ерудиція, іронічність, шляхетність у поводженні зі словообразом роблять цю поезію без перебільшення видатним явищем.
саме з появою в українському літературному процесі калинця почалися
дискусії про необароко. українське бароко і справді можна розглядати як одне із джерел калинцевих інспірацій, іншим таким джерелом є, безперечно, творчість богдана-ігоря антонича. ще одна вельми цікава особливість: поет ніколи не писав окремих віршів, його метод полягав у творенні циклів, які своєю
чергою переростали у книжки (свідчення «структуралістського» бачення світу).
творчість калинця суттєво вплинула на багатьох українських поетів пізніших поколінь, виявившись дуже суголосною найновішим поетичним пошукам. після повернення з ув’язнення та виселення калинець, за його
словами, цілком замовкає як поет (завершене явище) і стає «імпресаріо колишнього ігоря калинця». тим часом пише і публікує казки для дітей (наприклад, «дурні казки», 1998), готує перевидання власних поезій. 1994 журнал «сучасність» опублікував його повість «молімось зорям дальнім», написану ще 1972
під час перебування у слідчому ізоляторі львівської в’язниці. проте калинець залишається передовсім поетом, творцем вельми індивідуального, легко впізнаваного (за всієї стилістичної різноманітності) і в той же час напрочуд цілісного світу.
нагороди:
орден свободи (10 липня
2009) — за громадянську мужність у відстоюванні ідеалів свободи та справедливості, плідну літературну діяльність.
орден князя ярослава мудрого v ст. (17 березня 2008) — за значний особистий внесок у розвиток національної культури, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм та з
нагоди всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва
ігор миронович калинець народився 9 липня 1939 року у місті ходорів (бібрський повіт, за польським адмінподілом — жидачівський повіт, станіславське воєводство, польська республіка), нині львівської області, україна.
у 1956-1961 навчався у львівському університеті на філологічному
факультеті. після закінчення університету працював в обласному архіві.
чоловік ірини стасів-калинець.
за участь у дисидентському русі у 1972 ігоря калинця було засуджено на 6 років ув'язнення суворого режиму й 3 роки заслання. покарання відбував у пермських концтаборах
разом із іваном світличним, василем стусом, миколою , степаном сапеляком та ін. заслання відбував разом із дружиною іриною стасів-калинець на забайкаллі, у с. ундино-посєльє, району в читинській області.
після повернення до львова став працювати редактором журналу при обласному
відділенні фонду культури.
окрім «дорослих» пише також вірші для дітей. було видано кілька книг, які розійшлися не тільки в україні, але також і в країнах з великою українською діаспорою (казахстан, канада, сша, аргентина). його книгу «небилиці про котика і кицю» ілюструвала українська
художниця вікторія ковальчук у 2005 році.
ігор калинець – автор сімнадцяти поетичних збірок, написаних у період між серединою шістдесятих та 1981. почесний доктор львівського національного університету імені івана франка.
поетичну творчість калинця, за пропозицією самого
автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев’ять книжок, написаних перед ув’язненням у 1972 (з них офіційно в урср опубліковано було лише першу — «вогонь купала», 1966, решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім — написаних під час ув’язнення та на виселенні (до 1991
функціонували тільки у самвидаві). згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій калинця — «пробуджена муза» (варшава, 1991) та «невольнича муза» ( — торонто, 1991). 1991 року збірку вибраних поезій «тринадцять алогій» видано було також в україні.
ілюстрації до
збірки поезій ігоря калинця «відчинення вертепу», які були видрукувані в лондоні під назвою «поезії з україни» створив у 1969 богдан сорока. це спонукало кдб порушити кримінальну справу проти художника, десятиліття його твори забороняли виставляти і згадувати його ім’я у пресі.
один із
найтонших дослідників поезії калинця данило гузар-струк у передмові до «невольничої музи» виокремлює «три головні течії» в його поезії: «оспівування культури, любовно-еротичне прагнення та суспільний протест». висока культура поетичного мислення й мовлення, любов до текстових стилізацій,
надзвичайна формальна винахідливість притаманні калинцю усього його творчого розвитку, а такі риси як ерудиція, іронічність, шляхетність у поводженні зі словообразом роблять цю поезію без перебільшення видатним явищем.
саме з появою в українському літературному процесі калинця почалися
дискусії про необароко. українське бароко і справді можна розглядати як одне із джерел калинцевих інспірацій, іншим таким джерелом є, безперечно, творчість богдана-ігоря антонича. ще одна вельми цікава особливість: поет ніколи не писав окремих віршів, його метод полягав у творенні циклів, які своєю
чергою переростали у книжки (свідчення «структуралістського» бачення світу).
творчість калинця суттєво вплинула на багатьох українських поетів пізніших поколінь, виявившись дуже суголосною найновішим поетичним пошукам. після повернення з ув’язнення та виселення калинець, за його
словами, цілком замовкає як поет (завершене явище) і стає «імпресаріо колишнього ігоря калинця». тим часом пише і публікує казки для дітей (наприклад, «дурні казки», 1998), готує перевидання власних поезій. 1994 журнал «сучасність» опублікував його повість «молімось зорям дальнім», написану ще 1972
під час перебування у слідчому ізоляторі львівської в’язниці. проте калинець залишається передовсім поетом, творцем вельми індивідуального, легко впізнаваного (за всієї стилістичної різноманітності) і в той же час напрочуд цілісного світу.
нагороди:
орден свободи (10 липня
2009) — за громадянську мужність у відстоюванні ідеалів свободи та справедливості, плідну літературну діяльність.
орден князя ярослава мудрого v ст. (17 березня 2008) — за значний особистий внесок у розвиток національної культури, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм та з
нагоди всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва