Цитатна характеристика:• «Настя була веселої вдачі»;• «...Слово «Хуррем» значить: або спокійна, або безжурна, або весела. Не знала тільки, чи се по-татарськи, чи по-турецьки»;• «Вона весь час бажала собі одного: жити, жити, жити — за всяку ціну жити, хоч би в біді й пониженню, в татарській неволі! Бо світ був такий гарний, гарний! А вона була ще така молода, молода!»;• «Вона була в чорних скрипучих матах. Здавалося їй, що се домовина. І що в тій чорній домовині похоронена вся її ясна дівоча минувшість»;• «...Галичанка Настуся»;
• «Чому діти тої землі, з котрої вийшли, йшли у неволю, хоч вони ростом і силою більші від татар. Чому вони женуть татар у неволю, але татари їх?»;• «...Прийдеться їй стати невольницею або може, жінкою одної з тих брудних потворів, про які ще вдома оповідала їй бабуня, що вони родяться сліпі, як собаки»;• «На татарських ременях пригадувала собі, що не тільки її мати, але й вона сама жертвувала себе в хоробі на службу Богу. А потому, коли минула хвороба, забула свій обіт і знайшла собі земного нареченого»;
Роман «Мастер и Маргарита» произвел на меня неизгладимое впечатление. В нем органично переплетены далекое и настоящее, реальное и потустороннее. Сквозь эти сюжетные линии проходит тема истины. Она как бы объединяет всех персонажей, цементирует повествование. Образцом кристальной честности в романе является Иешуа Га-Ноцри. Стоит вспомнить сцену допроса Иешуа Понтием Пилатом. Искушенный жизнью прокуратор, возможно, впервые за все время своего существования увидел абсолютно честного человека. Его поражает соседство в Иешуа мудрости с наивностью. В голове прокуратора не укладывается, почему этот слабый, тщедушный человек не хочет солгать, чтобы свою жизнь, ведь это так легко. Прокуратору было бы проще принять Га-Ноцри за слабоумного, чем поверить в его абсолютную честность, ведь одно только существование этого человека уличает всех и вся во лжи, в лицемерии. Как хотелось бы Пилату сохранить жизнь Иешуа, но он боится власти кесаря, изгнания. Он, великий прокуратор, отмеченный печатью власти, вынужден лицемерить и лгать, а этот бродяга, стоящий на краю могилы, с такой легкостью остается правдивым.
• «Чому діти тої землі, з котрої вийшли, йшли у неволю, хоч вони ростом і силою більші від татар. Чому вони женуть татар у неволю, але татари їх?»;• «...Прийдеться їй стати невольницею або може, жінкою одної з тих брудних потворів, про які ще вдома оповідала їй бабуня, що вони родяться сліпі, як собаки»;• «На татарських ременях пригадувала собі, що не тільки її мати, але й вона сама жертвувала себе в хоробі на службу Богу. А потому, коли минула хвороба, забула свій обіт і знайшла собі земного нареченого»;