Живущий в сложной действительности главный герой повести, семилетний мальчик, делит и свой мир на два измерения: реальный мир и древний мир, фантастический мир сказки и легенды, добра и справедливости, который как бы компенсирует несправедливости реальности, а их много. Мальчик оставлен родителями на попечение деда. И у отца, и у матери уже другие семьи. Живет мальчик с дедом Момуном на далеком лесном кордоне, где их родственник Орозкул все время притесняет, унижает их. Дед не мог защитить внука от жестокостей и несправедливостей сего мира, ибо сам был слаб. В повести, как, увы, и в жизни, получается так, что лучшие люди бедны, несчастливы, унижены теми, кто имеет, власть и силу. Так, дед Момун “всю жизнь с утра до вечера в работе, в хлопотах прожил, а заставить уважать себя не научился” и оказался во власти мстительного и ограниченного родственника - Орозкула, хозяина кордона.
Майже всі учасники подій схильні діяти імпульсивно, підкоряючись миттєво спаленілим настроям і почуттям. Є в трагедії спокійні й розумні люди, але тверезість думки й розважливість неспроможні проти вулканічних спалахів як любові, так і ненависті. Юні закохані, незважаючи на те що виросли й живуть в обстановці вічної ворожнечі їхніх сімей, вирішили одружитися. Вони розуміють, що ризикують усім – честю, багатством, благословенням і любов’ю батьків, але збираються відстоювати свій вибір. Старші Монтекки й Капулетти вже й самі забули, через що почалася боротьба між їхніми сім’ями, але продовжують фанатично воювати один з одним, і все життя міста-держави Верони проходить під знаком цієї боротьби. Чудесна квітка юної любові, незважаючи на багатовікову родову ворожнечу, якимсь дивом виріс у середовищі, просоченим отрутною злістю, де будь-який дріб’язок служить поводомдля кривавих зіткнень. Любов підняла героїв, змусила їх усвідомити абсурдність тих причин, по яких вони не можуть бути разом.
