2. Какой борьбы с «сумасбродством» Дон Кихота выбрали окру- жающие его люди? Как повествователь оценивает уничтожение биб- лиотеки Дон Кихота? Прoкoммeнтируйте его размышления о книгах, которые «нужно было сдать на вечное хранение в архив». КРАТКО!
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
Несмотря на лёгкость художественного стиля, стихотворение Л. Мартынова «След» несет глубокую философскую мысль: человек отличается от других созданий природы своей духовной целью/задачей – ТВОРИТЬ. А это значит делать мир вокруг себя лучше, добрее, прекраснее ближним, уважать не только своё пространство, но и других, развивать свои таланты и творческие .
Поэзия начинается с риторического вопроса: «А ты?». И вслед за ним второй: «Какой ты след оставишь?». Этими простыми словами автор как-бы инициирует читателя задуматься над тем, что жизнь быстротечна… Какую память ты оставишь после себя? Поминая тебя, что вспомнит твоё близкое окружение – родные, близкие знакомые? Поет словно призывает всех и каждого: успей творить доброе и светлое.
Таким образом, в своём стихотворении «След», поэт Л. Мартынов раскрывает величайшую миссию человека на земле – творить добро, ценить неповторимость человеческой личности, жить по духовным законам.
А ведь достаточно часто мы забываем даже сказать теплые слова благодарности родным, отказываем в , ссылаясь на занятость и надеясь на «завтра»… Автор обращается к нам, напоминая, что жить необходимо насыщенно и полно каждый день. Ценить необходимо каждое мнгновение жизни.
Объяснение:
Тема: размышления писателя о том, что любой человек оставляет после себя «След».
Идея: главная задача человека как творения на земле -это творить, созидать; призыв рационально использовать время, которе даровано нам жизнью.
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
Несмотря на лёгкость художественного стиля, стихотворение Л. Мартынова «След» несет глубокую философскую мысль: человек отличается от других созданий природы своей духовной целью/задачей – ТВОРИТЬ. А это значит делать мир вокруг себя лучше, добрее, прекраснее ближним, уважать не только своё пространство, но и других, развивать свои таланты и творческие .
Поэзия начинается с риторического вопроса: «А ты?». И вслед за ним второй: «Какой ты след оставишь?». Этими простыми словами автор как-бы инициирует читателя задуматься над тем, что жизнь быстротечна… Какую память ты оставишь после себя? Поминая тебя, что вспомнит твоё близкое окружение – родные, близкие знакомые? Поет словно призывает всех и каждого: успей творить доброе и светлое.
Таким образом, в своём стихотворении «След», поэт Л. Мартынов раскрывает величайшую миссию человека на земле – творить добро, ценить неповторимость человеческой личности, жить по духовным законам.
А ведь достаточно часто мы забываем даже сказать теплые слова благодарности родным, отказываем в , ссылаясь на занятость и надеясь на «завтра»… Автор обращается к нам, напоминая, что жить необходимо насыщенно и полно каждый день. Ценить необходимо каждое мнгновение жизни.
Объяснение:
Тема: размышления писателя о том, что любой человек оставляет после себя «След».
Идея: главная задача человека как творения на земле -это творить, созидать; призыв рационально использовать время, которе даровано нам жизнью.