2 вариант Контрольная работа по литературе
8 класс
АТ. В центре внимания С.А. Есенина в стихотворении «Спит ковыль. Равнина дорогая»
оказывается:
1) описание русской природы;
2) описание внешности человека;
3) образ русской женщины;
4) образ Родины.
А2. В каком выражении стихотворения В.Маяковского «Необычайное приключение, с
В. Маяковским на даче»звучит основная мысль стихотворения:
1.Я крикнул солнцу: «Дармоед!
занежен в облака ты, а тут - не знай ни зим, ни лет,/сиди, рисуй плакаты!»
2.»Слеза из глаз у самого — Iжара с ума сводила.»
3. «Светить всегда,/светить везде, /до дней последних донца.»
1. «А вот идёшь-/взялось идти, идёшь и светишь в оба.»
АЗ.Фольклор — это:
1) народное искусство;
е) народное словесное искусство;
- ) это сказки.
А 4. Повесть «Шинель» входит в цикл повестей (выберите правильный ответ):
-«Миргород»
— «Петербургские повести»
. -«Арабески»
5. А.С.Пушкин написал «... победой прославлено имя твое; твой щит на в
...
Князе Олеге 2) Дмитрий Донском 3) Петре Первом 4) царе Салтане
5. Расставьте в хронологическом порядке компоненты.
Кульминация;
Развитие действия;
авязка;
азВЯЗка;
. Соотнесите авторов и их произведения:
.И.Фонвизин
а) «Песнь о вещем Олеге»
.В.Гоголь
б) «Недоросль»
П.Чехов
в) «Шинель»
С.Пушкин
г) «Легенда о Данко»
Горький
д) «Хамелеон»
оительного средства
німих, мимоволі ловлю себе на тих дитячих враженнях і це не дивно – є щось загадкове в
їхній жвавій мові, зрозумілій тільки їм самим. Погляди на них – теж якісь особливі, гострі,
іноді навіть жорсткуваті, і це мабуть добре- людям, позбавленим мови, потрібні
промовисті очі . З одним німим я познайомив себе з цим випадково. У нього також були
якісь особливі, незвичайно меткі, проникливі очі, по них власне я і здогадався, що він
німий. Бо якби людина не ховала свої вади, а всi ix не сховати. Я чув, що німi мають
великий хист до всякого ремесла. Але цього я застав не за легким хлібом. Він стояв по
коліно у воді і добував торф. Інші , раз по разу, виходили із води на лугову травичку,
влаштовували собі довгі перекури, а він копав і копав. У нього не було свого
співрозмовника, він мабуть вважав за краще не заважати іншим погомоніти. Помітивши,
що я ним цікавлюся, німий змахнув сильно рукавом роби піт з чола, допитливо зиркнув на
мене своїми блідуватими очима і знову віддався роботі. Я хотів було поговорити з ним,
але бригадир запобіг моєму намірові . -Не заважайте йому, нехай працює - то німий.
Скоро за балачкою ми зовсім забули про нього . Коли розмова закінчилася і люди знову
стали до роботи, німий зацікавився – хто я і за чим прибув? Не знаю, як пояснили йому,
але довідавшись, що я з редакції місцевої газети, він немовби просіяв. Повернувся я з того
відрядження, як кажуть газетарі, з повним блокнотом фактів на всі випадки життя. Цілий
тиждень я міг писати про все, але редактор не дивувався з моєї запасливості і
Виписавшись – я знов подався у відрядження і цілком випадково знову
потрапив до своїх “торфяних ” героїв, хоч не мав ніякого наміру вдруге писати про них.
Але мої герої не знали звичок мого редактора, який ревниво оберігав газету від усяких
повторень. Вони зустріли мене ще привітніше, ніж вперше. Бригадир довго тиснув руку, а
його сподвижники вдячно похитували головами- читали мов, читали. І тільки одна
людина не підійшла до мене і навіть не привіталася зі мною. Це був він – німий. Його
сильно пропітніла роба то набухала від вітру, то знову липла до широкої спини, на чоло
спадала вибілена сонцем чуприна, але він не розгинався і не підбирав її. Він копав і копав,
не звертаючи нінайменьшої уваги на мене. Я довго не міг здогадатися, чому він так
поводиться, аж поки врешті не збагнув тому причину. Адже, я написав про всіх, і забув
сказати добре слово про нього- може найскромнішого і найзавзятішого у бригаді. І мабуть
це не вперше, мабуть йому вже не раз доводилось бути жертвою несправедливості. Хоч я і
не збирався більше писати про торфорозробників, але після цього захотілось таки
написати, не міг не написати. І я – написав
Горда красуня
У далекому царстві-квітнику жили найрізноманітніші квіти. Кожна з них мала свій характер і вдачу,та попри все, всі вони дружили, лиш одна Троянда завжди намагалася вколоти когось гострим слівцем. Одного разу в королівстві відбувся урочистий бал. Лілея вражала своєю легкістю та граційністю,Орхідея – ніжністю, Хризантема зачарувала всіх мелодійним співом. Навіть тендітні фіалочки підготували незабутній танок. А Троянда засліпила всіх своєю красою, проте норовистий характер одразу дав про себе знати. Тому ніхто з гостей не запросив пихату квітку на жоден танець.
Байка доводить, що зовнішня краса людини не настільки важлива, на скільки багатогранний її внутрішній світ.