20. У творі Д. Павличко „Полечу я до Монголії”...
А Вболіває за історичні пам’ятки культури, знищені в часи тоталітарного режиму.
Б Висловлює повагу до трудівників-хліборобів та їхньої праці.
В Утверджує думку про силу і міць історичних коренів нашої древньої нації.
Г Гнівно засуджує пристосуванство, моральну хиткість, духовну спустошеність.
21. За ідейним змістом твір Д. Павличка „Полечу я до Монголії” пов’язаний з його поезією...
А „Між горами в долинах білі юрти”.
Б „Два кольори”.
В „Коли помер кривавий Торквемада...”
Г „О рідне слово, хто без тебе я?”
22. Жанр усної народної творчості, який згадує Д. Павличко у творі „О рідне слово, хто без тебе я?”
А Приказка.
Б Загадка.
В Переказ.
Г Пісня.
23. Визначте жанр твору Д. Павличка «О рідне слово, хто без тебе я?»:
А Ода;
Б сонет;
В послання;
Г медитація.
24. Яких змін зазнала власна душа ліричного героя поезії Д. Павличка „Дзвенить у зорях небо чисте”, коли збагатилася любов’ю?
А Вона зазеленіла на снігу.
Б Неначе черешня зацвіла.
В Стала, мов яблуня в плодах.
Г Була, мов дерево безлисте.
25. Головний образ твору Д. Павличка „Я стужився, мила, за тобою” не припиняє свого існування йде у нову естетичну форму, із його журби зроблять...
А Човен.
Б Обрамлення до ікони.
В Арфу.
Г Скрипку.
26. „Зодягнуті в лахміття, як старці, підступні пастухи ”,— так митець змальовує у творі „Коли помер кривавий Торквемада”)...
А Поневолений народ.
Б Прибічників Торквемади.
В Кобзарів-співців про щасливу долю народну.
Г Тих, хто намагався протистояти соціальній несправедливості тогочасного тоталітарного режиму.
27. „Між горами в долиниах білі юрти” Д. Павличка містить епіграф - висловлювання...
А І. Франка.
Б Т. Шевченка.
В Лесі Українки.
Г О. Гончара.
28. У поезії Д. Павличка „Коли ми йшли удвох з тобою” художньо втілена проблема...
А Народу і правителя.
Б Бережливого ставлення до мови.
В Возвеличення праці як мірила оцінки людини.
Г Духовного збагачення особистості.
29. Настрій ліричного героя твору Д. Павличко „Дзвенить у зорях небо чисте” зазнає мінливості від...
А Тієї благородної справи, яку він робить на землі.
Б Того, як до нього ставляться у суспільстві.
В Бажань його коханої.
Г Впливу на нього природи.
30. Для відтворення місцевого колориту, збагачуючи водночас і словниковий склад літературної мови, Д. Павличко у мову своїх творів іноді вводить...
А Афоризми.
Б Слова діалектизми.
В Метафори.
Г Риторичні оклики
Українська природа, народні образи і традиції в повісті "Сліпий музикант":
Володимир Галактіонович оспівував чарівну красу природи України, з теплотою ставився до українського народу, виділяв його працьовитість, співучість, гостинність, прагнення незалежності. У творі «Сліпий музикант» автор описує українську природу, змальовує народні образи, традиції та обряди. До народних можна віднести таких персонажів, як слуга Іохім, старий козак, Хведько, Кандима.
Звертається письменник і до історії України, згадуючи Запорізьку Січ, зображуючи кошового, убогих співців, бандуристів, поета-козака Юрка. Не оминає стороною Короленко і українські традиції: «…а тиха пісня, сумна українська думка дзвеніла та плакала в темних кімнатах, розм’якшуючи материнське серце». Автор змальовує «Козачок», згадує пісні України:
«Ой, там на горi тай женцi жнуть,
А по-пiд горою, по-пiд зеленою
Козаки iдуть!..»
З особливим теплом він описує корчму,вечорниці, сопілку з верби, чуприну, що говорить про сум автора за Україною та особливе ніжне ставлення до неї.
Стремление к очищению через страдание ? родовое свойство человеческой души, которая по природе своей христианка. Искусство дарит человеку счастливый шанс пройти это очищение через переживание прекрасного.
Сформировавшееся в рамках античной классики понятие катарсиса оказалось генетически связано с классицизирующими течениями в искусстве. Родство прослеживается и с сакральными представлениями. Художник Дмитрий Белюкин так говорит об этом: ?Классическое искусство всегда будет нужно людям, воспринимающим мир в гармонии, созданной Божьим промыслом. Приблизиться к этой гармонии ? главная для меня задача.? Другие направления также пытались почувствовать такую ?точку перелома?, разделившую мировое искусство на гармонизирующее и деструктивное, стремились дать человеку ориентиры в трагическом путешествии по житейскому морю, но их попытки страдали некоей неполнотой ? отсутствие ясно обозначенного идеала оставляло зрителя-читателя в растерянности и смущении. Классицизм же, равно как и следующие за ним позднейшие, вплоть до современных направления, целен в своей ясности изложения образа и определения позиции автора. Ясность вырастает на базе ставшего общепринятым и общепризнанным художественного языка ? языка видимого мира. Он отличен от языка словесного и тем более от концептуальной зашифрованности смыслов в ?актуальном? искусстве. Как сказал персонаж У. Эко: ?знаки и знаки знаков используются только тогда, когда недостаёт вещей?. А язык ? фундамент любой культуры. Язык объединяет и собирает людей.
Последние десятилетия дали в России целую плеяду художников, обращённых своим творчеством к воплощению гармонии в зримом образе. И среди них обозначился ряд авторов, понимающих свою задачу как выстраивание, если пользоваться музыкальной терминологией, мелодии по законам гармонических тональных отношений. Такое построение возможно лишь на основе представлений об идеальном порядке и мира звуков (или красок), и бытия в целом. Художника томит ?тоска по несбывшемуся?, за равновесием композиций проступает, по выражению Марины Цветаевой, ?? вопль настоящей profession manquée! (неосуществлённой мечты)?, каковой и являются наши идеалы ? повод для вечного стремления к недостижимому совершенству.
Понятие идеала связывает художника с традицией, на этом идеале базирующейся. И здесь первейшую роль играет период формирования личности будущего художника. Дмитрий Белюкин родился в художественной семье. Его отец был известным художником книги это определило интеллектуальный характер дарования живописца. Да и ?живописцем? в узком смысле этого слова он не стремился стать. Юношу привлекал мир классической русской литературы. И, завершая обучение в Московской средней художественной школе, он видел себя преемником отцовской профессии. Эта профессия сулила творческую жизнь среди совершенных форм словесности. Лишь И.С. Глазунов сумел убедить Дмитрия, который учился затем в его мастерской в институте имени В.И. Сурикова, что нецелесообразно замыкаться в узкой профессии. Действительно, художник по своей природе универсален. Он открыт различным веяниям и отзывается на ?ветра времени? созиданием самых разнообразных образов.
Так Дмитрий Белюкин начал обучаться в живописной мастерской.