ответ:Дивакуваті люди… А кого ми так називаємо? Тих, хто світ бачить по-своєму, проблеми – там, де для інших їх не існує, і зовсім байдужі до власного добробуту.
Алонсо Кіхано – такий чоловік, бо він зачитується лицарськими романами. Ці твори настільки захоплюють його, що він починає жити ними. І це, здавалося б, природно для людини, якій подобається певний жанр чи вид мистецтва… Але це природно доти, доки наш герой живе цими романами, а не живе у цих романах. Тут відбувається зав’язка твору: реальність відсувається для Дон Кіхота на другий план, і він починає жити у світі середньовічного лицарства, вважаючи себе, звісно, одним з його представників.
Головний герой вигадує собі красиве ім’я. Справжньому лицареві цього недостатньо. Необхідний ще зброєносець, яким стає знайомий Дон Кіхота Санчо Панса. Новоспечений лицар дає гучне ім’я навіть своєму коневі: Росінант. Не може лицар і без дами серця, якою стає жінка з сусіднього села з поетичним пишним ім’ям Дульсінея Тобоська (ясна річ, це ім’я також вигадав наш лицар сумного образу). Зброю Дон Кіхот лагодить собі з того, що «завалялось» у домі ще з часів його прадіда. От, здавалося б, і все! Образ славного лицаря вийшов на славу, пере за каламбур. Але ж ні, ще не час зупинятися і милуватися цією картиною: жоден славний лицар не обходився без подвигів, які покриють його ім’я вічною славою. Отже, Дон Кіхот вирушає творити подвиги, показувати свою лицарську мужність та звитягу…
Ты в какой школе учишься? Любой человек, с невероятными знаниями во всех областях не понять алкоголика Есенина, если русский язык для него него не родной. Под венком лесной ромашки Я строгал, чинил челны, Уронил кольцо милашки В струи пенистой волны. Причем тут его "чинил челны"? Да ни при чем, просто показать, что фигурант умеет работать руками. Но вот "Уронил кольцо милашки В струи пенистой волны" говорит о нем как о специалисте - он забыл о любимой, потому что встретил задачу, которая бросила вызов его умениям. Он решил проблему, но проиграл жизни: Лиходейная разлука, Как коварная свекровь. Унесла колечко щука, С ним - милашкину любовь. Почему свекровь и почему коварная? Да потому что и то и другое неоднозначно, как и жизнь вообще.Крестьянин Есенин решает проблему по- крестьянски - или есть , или нет. Не замечаете, слово милашка несет негативный оттенок? Во времена Есенина немногие это понимали - сейчас всем доступно понимание этого слова. "Не пойду я к хороводу, там смеются надо мной".. Боже, комплексы во всей красоте. Есенин действительно мастерски выражал комплексы кормильца России - крестьянина, но, что бы его понять, надо было знать суть крестьянина. То, что я сказал - совершенно поверхностное понимание, если иметь ввиду второй и третий и тд слой понимания, тема - неисчерпаема.
ответ:Дивакуваті люди… А кого ми так називаємо? Тих, хто світ бачить по-своєму, проблеми – там, де для інших їх не існує, і зовсім байдужі до власного добробуту.
Алонсо Кіхано – такий чоловік, бо він зачитується лицарськими романами. Ці твори настільки захоплюють його, що він починає жити ними. І це, здавалося б, природно для людини, якій подобається певний жанр чи вид мистецтва… Але це природно доти, доки наш герой живе цими романами, а не живе у цих романах. Тут відбувається зав’язка твору: реальність відсувається для Дон Кіхота на другий план, і він починає жити у світі середньовічного лицарства, вважаючи себе, звісно, одним з його представників.
Головний герой вигадує собі красиве ім’я. Справжньому лицареві цього недостатньо. Необхідний ще зброєносець, яким стає знайомий Дон Кіхота Санчо Панса. Новоспечений лицар дає гучне ім’я навіть своєму коневі: Росінант. Не може лицар і без дами серця, якою стає жінка з сусіднього села з поетичним пишним ім’ям Дульсінея Тобоська (ясна річ, це ім’я також вигадав наш лицар сумного образу). Зброю Дон Кіхот лагодить собі з того, що «завалялось» у домі ще з часів його прадіда. От, здавалося б, і все! Образ славного лицаря вийшов на славу, пере за каламбур. Але ж ні, ще не час зупинятися і милуватися цією картиною: жоден славний лицар не обходився без подвигів, які покриють його ім’я вічною славою. Отже, Дон Кіхот вирушає творити подвиги, показувати свою лицарську мужність та звитягу…
Объяснение:
Под венком лесной ромашки
Я строгал, чинил челны,
Уронил кольцо милашки
В струи пенистой волны.
Причем тут его "чинил челны"? Да ни при чем, просто показать, что фигурант умеет работать руками. Но вот "Уронил кольцо милашки
В струи пенистой волны" говорит о нем как о специалисте - он забыл о любимой, потому что встретил задачу, которая бросила вызов его умениям. Он решил проблему, но проиграл жизни:
Лиходейная разлука,
Как коварная свекровь.
Унесла колечко щука,
С ним - милашкину любовь.
Почему свекровь и почему коварная? Да потому что и то и другое неоднозначно, как и жизнь вообще.Крестьянин Есенин решает проблему по- крестьянски - или есть , или нет. Не замечаете, слово милашка несет негативный оттенок? Во времена Есенина немногие это понимали - сейчас всем доступно понимание этого слова.
"Не пойду я к хороводу, там смеются надо мной".. Боже, комплексы во всей красоте. Есенин действительно мастерски выражал комплексы кормильца России - крестьянина, но, что бы его понять, надо было знать суть крестьянина. То, что я сказал - совершенно поверхностное понимание, если иметь ввиду второй и третий и тд слой понимания, тема - неисчерпаема.