4. На початку п’єси фельдфебель (маючи на увазі матінку Кураж) говорить: «Хоче війною жити, мусить їй щось та сплатити». Якого сенсу набуває ця фраза? Чи можна назвати її пророчою? Свою думку аргументуйте.

Лирические стихи не нуждаются в представлении - это 
направление, с которого началась сама поэзия и которое остается 
её основой составляющей. 
Главная особенность лирики заключается в том, что она «сосредоточена прежде 
всего на изображении внутреннего мира человека» (Л. И. Тимофеев) : мысли и чувства, переживания и настроения, впечатления и раздумья. 

Лирическое стихотворение — сложный творческий процесс, в котором осуществляется преображение конкретного, единичного, только что пережитого в общезначимое, общечеловеческое. 

Лирическое стихотворение — это предельная концентрированность, завершенность, исчерпанность, всеохватность мысли. 

Традиционные формы лирического стихотворения: эпиграмма, послание, элегия, ода.

Мої потчуття до Акакiя Акакiойвича ?...
Акакій Акакійович – боязка, прибита нуждою людина, яка ціною важкої праці і болісних принижень заробляє свої чотириста рублів на рік; це забита, безсловесна істота, яка покірливо зносить «канцелярські глузування» своїх товаришів по службі і грубість начальників. Акакій Акакійович сам усвідомлює свою малість, він ні на що більше не претендує. Щодня, з року в рік, переписуючи папери, він давно вже не має ніяких інших інтересів. Прийшовши додому зі служби, Акакій Акакійович думає тільки про те, «що Бог пошле переписувати завтра». Але у нього е також i гарнi риси , як доброзичливе ставлення до людей, працьовитість, розвинене почуття обов’язку. Акакій Акакійович, за словами письменника, був навіть людиною пристрасною: літери він виводив з любов’ю, при цьому насолода виражалася на його обличчі, коли ж він добирався до букв-фаворитів, то поринав весь у роботу, забуваючи образи і нужду.
В цьому забитому життям чиновнику прокинувся чоловік, коли з’явилася у нього мета в житті – нова шинель. Ціною найсуворішої економії протягом року йому вдалося зібрати необхідну суму. Тому стає зрозумілим, в яку катастрофу перетворюється пропажа шинелі. Пiсля iї пропажi боязкий і забитий Акакій Акакійович захворів нервовою лихоманкою, яка і забрала його в могилу.
Смиренність і покірність Акакія Акакійовича, все його бідне життя викликає біль за принижену людину, співчуття до нього. У фіналі ця маленька, несмілива людина, доведена світом сильних до відчаю, протестує проти бездушності, грубості, деспотизму.