"Два черных внимательных глаза остро и насмешливо впились в уважаемую публику".
"Черные глаза опять внимательно и медленно по нашим лицам, и феномен произнес среди тишины ясным, хотя слегка дребезжавшим голосом"...
3) Подаяние от панов
"В его голосе была какая-то особенная, жалкая нота".
4) Раздача афоризмов
"Острый взгляд феномена пробежал по всем лицам, останавливаясь то на одном, то на другом, точно гвоздь, который он собирался забить глубоко в того, на ком остановится его выбор".
"...в саркастическом взгляде, как будто искавшем в толпе свою жертву".
"...феномен пронизывал нас черными глазами"...
"... под взглядом странного существа, смеявшимся нам навстречу".
"...что лицо странного человека в тележке меняется, что он смотрит на меня умным, задумчивым и смягченным взглядом, который становится все мягче и все страннее".
"...еще более прежнего резкий голос феномена".
5) Спор о парадоксе
"...в глазах его мелькнуло что-то странное, — они как будто затуманились..."
"Но тотчас же взгляд его сверкнул опять холодным открытым цинизмом".
6) Обещанное подаяние нищему
"... глаза его искрились саркастической усмешкой".
"...сказал холодно феномен".
"Феномен захохотал, откинув голову назад... "
"Феномен захохотал своим резким смехом, от которого у меня что-то по спине"...
"Под конец этой речи неприятные ноты в голосе феномена исчезли, и в лице появилось то самое выражение, с каким он писал для меня афоризм".
7) Детский сон
"...в дремоте обоим нам являлось лицо феномена и его глаза, то холодные и циничные, то подернутые внутренней болью..."
Поетичну творчість Калинця, за пропозицією самого автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев'ять книжок, написаних перед ув'язненням у 1972 р. (з них офіційно в УРСР опубліковано було лише першу — «Вогонь Купала», 1966, решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім — написаних під час ув'язнення та на виселенні (до 1991 р. функціонували тільки у Самвидаві). Згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій Калинця — «Пробуджена муза» (Варшава, 1991) та «Невольнича муза» (Балтимор — Торонто, 1991). 1991 року збірку вибраних поезій «Тринадцять алогій» видано було також в Україні і у Росії.
Ілюстрації до збірки поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу», які були видрукувані в Лондоні під назвою «Поезії з України» створив у 1969 Богдан Сорока.[1] Це спонукало КДБ порушити кримінальну справу проти художника, десятиліття його твори забороняли виставляти і згадувати його ім'я у пресі. Інші збірки поета: «Підсумовуючи мовчання» (1971), «Коронування опудала» (1972), «Слово триваюче» (1997), «Терновий колір любові» (1998).
Один із найтонших дослідників поезії Калинця Данило Гузар-Струк у передмові до «Невольничої музи» виокремлює «три головні течії» в його поезії: «оспівування культури, любовне прагнення та суспільний протест». Висока культура поетичного мислення й мовлення, любов до текстових стилізацій, надзвичайна формальна винахідливість притаманні Калинцю упродовж усього його творчого розвитку, а такі риси як ерудиція, іронічність, шляхетність у поводженні зі словообразом роблять цю поезію без перебільшення видатним явищем.
1) Момент появления
"...проницательными бегающими глазами".
2) Начало представления
"Два черных внимательных глаза остро и насмешливо впились в уважаемую публику".
"Черные глаза опять внимательно и медленно по нашим лицам, и феномен произнес среди тишины ясным, хотя слегка дребезжавшим голосом"...
3) Подаяние от панов
"В его голосе была какая-то особенная, жалкая нота".
4) Раздача афоризмов
"Острый взгляд феномена пробежал по всем лицам, останавливаясь то на одном, то на другом, точно гвоздь, который он собирался забить глубоко в того, на ком остановится его выбор".
"...в саркастическом взгляде, как будто искавшем в толпе свою жертву".
"...феномен пронизывал нас черными глазами"...
"... под взглядом странного существа, смеявшимся нам навстречу".
"...что лицо странного человека в тележке меняется, что он смотрит на меня умным, задумчивым и смягченным взглядом, который становится все мягче и все страннее".
"...еще более прежнего резкий голос феномена".
5) Спор о парадоксе
"...в глазах его мелькнуло что-то странное, — они как будто затуманились..."
"Но тотчас же взгляд его сверкнул опять холодным открытым цинизмом".
6) Обещанное подаяние нищему
"... глаза его искрились саркастической усмешкой".
"...сказал холодно феномен".
"Феномен захохотал, откинув голову назад... "
"Феномен захохотал своим резким смехом, от которого у меня что-то по спине"...
"Под конец этой речи неприятные ноты в голосе феномена исчезли, и в лице появилось то самое выражение, с каким он писал для меня афоризм".
7) Детский сон
"...в дремоте обоим нам являлось лицо феномена и его глаза, то холодные и циничные, то подернутые внутренней болью..."
Поетичну творчість Калинця, за пропозицією самого автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев'ять книжок, написаних перед ув'язненням у 1972 р. (з них офіційно в УРСР опубліковано було лише першу — «Вогонь Купала», 1966, решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім — написаних під час ув'язнення та на виселенні (до 1991 р. функціонували тільки у Самвидаві). Згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій Калинця — «Пробуджена муза» (Варшава, 1991) та «Невольнича муза» (Балтимор — Торонто, 1991). 1991 року збірку вибраних поезій «Тринадцять алогій» видано було також в Україні і у Росії.
Ілюстрації до збірки поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу», які були видрукувані в Лондоні під назвою «Поезії з України» створив у 1969 Богдан Сорока.[1] Це спонукало КДБ порушити кримінальну справу проти художника, десятиліття його твори забороняли виставляти і згадувати його ім'я у пресі. Інші збірки поета: «Підсумовуючи мовчання» (1971), «Коронування опудала» (1972), «Слово триваюче» (1997), «Терновий колір любові» (1998).
Один із найтонших дослідників поезії Калинця Данило Гузар-Струк у передмові до «Невольничої музи» виокремлює «три головні течії» в його поезії: «оспівування культури, любовне прагнення та суспільний протест». Висока культура поетичного мислення й мовлення, любов до текстових стилізацій, надзвичайна формальна винахідливість притаманні Калинцю упродовж усього його творчого розвитку, а такі риси як ерудиція, іронічність, шляхетність у поводженні зі словообразом роблять цю поезію без перебільшення видатним явищем.