5. Какая тема рассказа Н.С. Лескова «Старый гений»?
а) жизнь великосветских франтов;
б) отношение чиновников к своим обязанностям;
в) бесправие «маленьких людей);
г) забота о людях

У оповіданні Рей Бредбері розповідає, як у майбутньому люди знищили картину італійського художника доби Відродження Леонардо да Вінчі "Джоконда". Події відбуваються у зруйнованому місті, де радіоактивні поля і дороги, зіпсовані бомбами. Жителі великого міста, які вижили після атомних бомбувань, сповнені ненависті до минулого. Грігсбі, один із героїв твору, пояснює: «Людина ненавидить те, що її занапастило, що їх життя поламало. Вже так вона влаштована. Неро­зумно, можливо, але така людська природа". Люди, що стоять у черзі, не можуть дозволити собі купити за один пенні напій з ягід. Для них святковими є події, коли знищують книги, коли розбили кувалдою останній автомобіль. Восени 2061 року вони влаштовують свято: ламають все, що збереглося після катастрофи. Свідком подій став хлопчик Том. Він стає у чергу – влада дозволяє кожному бажаючому плюнути на картину Леонардо да Вінчі. Люди плюють і рвуть картину на шматки, ламають раму. За дорослими хлопчик ухопив шматочок полотна і затиснув його у руці. Він бачив, як «баби жували шматки полотна; як чоловіки розламували раму, піддавали ногою тверді клапті, рвали їх на дрібні-дрібні шматочки». Том повертається додому, там розкриває долоню й при світлі місяця бачить, що йому дісталася усмішка Джоконди. У фантастичному сюжеті автор привертає увагу до проблем майбутнього людства, занепаду цивілізації. Це твір - пересторога, попередження катастрофи, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник переконаний, що духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.

Объяснение:

  у афони оттца не было, так как он ушел на фронт и не вер­нулся. платонов пишет: «каждый день мать ожидала, что отец вернется, а его не было и нет». но афоня и мать продолжают ждать, а дед уговаривает мальчика собрать лекарственные травы для раненных бойцов. «отец-то твой ведь на войне; вдруг поранят его, или он от болезни ослабнет, вот его и полечат лекарством. » дед, указывая на камни, говорит внуку: » песок мертвый лежит, он каменная крошка, и более нет ничего, а камень не живет и не дышит, он мертвый прах. » дед учит афоню разглядеть жизнь в обычном цветке, что растёт на камнях. символичны мудрые слова деда: «а цветок, ты видишь, жалконький такой, а он живой, и тело себе он сделал из мертвого праха. стало быть, он мертвую сыпучую землю обращает в живое тело, и пахнет от него самого чистым духом. вот тебе и есть самое главное дело на белом свете, вот тебе и есть, откуда все берется. цветок этот — самый святой труженик, он из смерти работает жизнь. » такой же жёлтый цветок, как у афони, находит и никита. так платонов пишет об этом: «тут никита заметил желтый цветок. при­стально вглядевшись в него, он заметил в нем че­ловеческие черты: маленькие глаза, нос и «от­крытый влажный рот, пахнувший живым дыханием» . и он решил посмотреть, что же вну­три цветка. «никита сломал стебель — тело цветка — и увидел в нем молоко» . и мальчик ре­шает, что это был маленький ребенок, что сосал молоко матери. автор сравнивает детей с цветами. дети росли во время войны, цветы росли на мёртвой каменистой почве. но жизнь побеждает смерть, а дети — цветы жизни.