З невисокого, поораного корінням урвища Ассоль побачила, що біля річеньки, на плескатій здоровецькій каменюці, спиною до неї сидить чоловік, тримаючи в руках яхту-втікачку, і зусебіч розглядає її з допитливістю слона, який зловив метелика. Почасти запокоєна тим, що іграшка ціла Ассоль сповзла з урвищем і, близенько підійшла до незнайомця, втупилась в нього очікуючи коли він підніме голову. Та незнайомець так занурився у споглядання лісового сюрпризу, що дівчинка встигла розгледіти його з голови до ніг, встановивши, що таких людей, як цей незнайомець, їй бачити ще жодного разу не випадало.
Перед нею був не хто інший, як мандрівник-пішаниця Егль,-відомий збирач пісень, легенд, переказів і казок. Егль підняв голову, випустивши яхту,-так несподівано пролунав схвильований голосочок Ассоль. Старий хвилину розглядав її, усміхаючись і помалу пропускаючі бороду у великій, жилястій долоні. Прана-перепрана ситцева сукенка на силу прикривала до колін смагляві ноги дівчинки. Її темні густі коси, пов'язані мережаною хусточкою, збилися, торкаючись пліч.
1942год. Тяжелое время для народа и страны. В тылу подростки Ваня и Саша жнут рожь в поле при жнейки. Жара и усталость настолько сломили их, что они уснули во ржи. В это время подъехал с проверкой председатель колхоза Иван Алексеевич. Увидев спящих работников, председатель грозит им кнутом и заставляет снова сесть на жатку. Председатель добродушный человек с деревянной ногой, ногу оторвало в молотилке, обещает устроить Саше с Ваней разбор полетов на собрании в конце дня. Никто его, конечно, не боится, люди и сами понимают, что в такое время каждая минута на счету.
После ужина все собираются за столом председателя. Иван Алексеевич незлобно начинает отчитывать всех провинившихся. В это время подъезжает уполномоченный с проверкой, и происходит комичная ситуация. В присутствии уполномоченного председатель ругает работников ещё громче и старательнее, а сам в это время стоит деревянной ногой на хвосте пса Борзи. Пес кричит от боли, пытаясь освободиться. Вокруг все покатываются со смеху и ещё потом долго не могут успокоиться, пока не отходят ко сну.
Уставшие люди засыпают и лишь труженик Иван Алексеевич сидит после трудного дня у костра с отстегнутой деревянной ногой. Он вместе со всеми живет на пашне и отдает дань труду.
З невисокого, поораного корінням урвища Ассоль побачила, що біля річеньки, на плескатій здоровецькій каменюці, спиною до неї сидить чоловік, тримаючи в руках яхту-втікачку, і зусебіч розглядає її з допитливістю слона, який зловив метелика. Почасти запокоєна тим, що іграшка ціла Ассоль сповзла з урвищем і, близенько підійшла до незнайомця, втупилась в нього очікуючи коли він підніме голову. Та незнайомець так занурився у споглядання лісового сюрпризу, що дівчинка встигла розгледіти його з голови до ніг, встановивши, що таких людей, як цей незнайомець, їй бачити ще жодного разу не випадало.
Перед нею був не хто інший, як мандрівник-пішаниця Егль,-відомий збирач пісень, легенд, переказів і казок. Егль підняв голову, випустивши яхту,-так несподівано пролунав схвильований голосочок Ассоль. Старий хвилину розглядав її, усміхаючись і помалу пропускаючі бороду у великій, жилястій долоні. Прана-перепрана ситцева сукенка на силу прикривала до колін смагляві ноги дівчинки. Її темні густі коси, пов'язані мережаною хусточкою, збилися, торкаючись пліч.
1942год. Тяжелое время для народа и страны. В тылу подростки Ваня и Саша жнут рожь в поле при жнейки. Жара и усталость настолько сломили их, что они уснули во ржи. В это время подъехал с проверкой председатель колхоза Иван Алексеевич. Увидев спящих работников, председатель грозит им кнутом и заставляет снова сесть на жатку. Председатель добродушный человек с деревянной ногой, ногу оторвало в молотилке, обещает устроить Саше с Ваней разбор полетов на собрании в конце дня. Никто его, конечно, не боится, люди и сами понимают, что в такое время каждая минута на счету.
После ужина все собираются за столом председателя. Иван Алексеевич незлобно начинает отчитывать всех провинившихся. В это время подъезжает уполномоченный с проверкой, и происходит комичная ситуация. В присутствии уполномоченного председатель ругает работников ещё громче и старательнее, а сам в это время стоит деревянной ногой на хвосте пса Борзи. Пес кричит от боли, пытаясь освободиться. Вокруг все покатываются со смеху и ещё потом долго не могут успокоиться, пока не отходят ко сну.
Уставшие люди засыпают и лишь труженик Иван Алексеевич сидит после трудного дня у костра с отстегнутой деревянной ногой. Он вместе со всеми живет на пашне и отдает дань труду.
Источник: chitatelskij-dnevnik.ru