9. Кто был начальником Петра по службе? Кто такая Василиса Егоровна? 10. Как выглядела Мария Ивановна? Каков был портрет Швабрина?
11. Из-за чего произошла дуэль Гринёва и Швабрина? Чем она закончилась?
12. Что произошло в жизни Петра и Маши после дуэли?
13. Как произошёл захват Белогорской крепости войсками Пугачёва? Какова судьба капитана Миронова и Василисы Егоровны после захвата крепости?
14. Почему пугачевцы не повесили Петра? Куда он потом отправился?
15. Что случилось Машей Мироновой после смерти родителей?
16. Кто и как Машу из плена?
17. Что случилось с Петром после Маши?
18. Как Маша Петра Гринёва?
19. Каков финал повести?
«його молоде обличчя немов прив’яло, на уста впала смага».
«Стрункий, міцний, з чорними очима, темним молодим вусом» і жити в неволі для нього — гірше смерті, «ліпше загинути в багні, ніж жити в неволі»
«Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає не дочекається, коли злучиться з нею...»
«Не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… Ех, піду, де воля, де інші люди…»
«Та хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? Хіба його батько, мати, Соломія, навіть дідусь його, що ходив у Січ, а потім різав панів в Умані,— хіба ж вони не стали такою худобою? Коли б вони не були панським товаром, то не міг би пан розлучити його з Соломією та силою оддати її за свого хурмана, не міг би сивого дідуся катувати на стайні нагаями… не похвалявся б оббілувати Остапа за сміливе слово».
«його молоде обличчя немов прив’яло, на уста впала смага».
«Стрункий, міцний, з чорними очима, темним молодим вусом» і жити в неволі для нього — гірше смерті, «ліпше загинути в багні, ніж жити в неволі»
«Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає не дочекається, коли злучиться з нею...»
«Не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… Ех, піду, де воля, де інші люди…»
«Та хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? Хіба його батько, мати, Соломія, навіть дідусь його, що ходив у Січ, а потім різав панів в Умані,— хіба ж вони не стали такою худобою? Коли б вони не були панським товаром, то не міг би пан розлучити його з Соломією та силою оддати її за свого хурмана, не міг би сивого дідуся катувати на стайні нагаями… не похвалявся б оббілувати Остапа за сміливе слово».