Мне очень понравилась картина «Лель. Весна». Все полотно занимает пробуждающаяся от зимнего сна природа. Березки с чуть проклюнувшимися листочками. Потемневшие, налившиеся соком сосны и ели. Покрывшиеся молодой зеленью осинки. Чистая вода, в которой отражается высокое голубое небо с белыми облаками. От каждого деревца, от каждой травинки веет свежестью. Кажется, что ты чувствуешь, как веет теплый весенний ветерок. Он такой легкий, что даже не шелохнутся ветки деревьев, не пробежит рябь по прозрачной глади лесного озерца.
Среди деревьев, по берегу озера, бродит с дудочкой молодой Лель. Лель – это бог любви в славянской мифологии. От его игры на дудочке природа пробуждается после долгой зимы. По-моему, именно этот миф и воплотил Нестеров в своей картине. Молодой человек бредет по берегу, и все вокруг расцветает: земля покрывается зеленой травкой, на деревьях распускаются листочки. Небо становится голубым, а облака белыми-белыми с сине-розовым отливом от яркого весеннего солнышка.
Лель одет в традиционный наряд крестьянина: рубаха-косоворотка, полотняные штаны, онучи и лапти. Лишь шапка на нем яркая, нарядная. Его дудочка – это тоже национальный инструмент, на котором часто играли пастухи в русских деревнях.
Картина М.В. Нестерова «Лель. Весна» наполнена светом. Он пронизывает все вокруг. Солнцем озарен лес. Зеркально блестит вода в озере. Лишь за косой она темная, но это от отражающихся в ней сосен. Эта картина оставляет неизгладимое впечатление.
Події роману відбуваються приблизно в середині XVIII-го століття. Починаються вони на південному заході Англії, недалеко від Брістоля, в невеликому прибережному трактирі " Адмірал Бенбоу ".Одного разу в трактирі оселився новий постоялець - колишній моряк, якого звуть Біллі Бонс. Через деякий час, до нього починають приходити дивні гості. Першим прийшов моряк по кличці "Чорний Пес", старий знайомий Білла. Вони сваряться, Бонс ранить Чорного Пса, але той рятується втечею. Потім Біллі відвідує страшний сліпий жебрак, який передав йому чорну мітку - грізне піратське попередження ватажкам, які порушують інтереси команди. Біллі, отримавши мітку, вирішує поспішно залишити насиджене місце, але раптово помирає від апоплексичного удару. Джим і його мати, яким Біллі заборгував грошей за постій, обшукують мертвого моряка і його речі. На дні його скрині вони виявляють гроші і пакет паперів. З цих паперів стає ясно, що Бонс був першим штурманом на кораблі відомого пірата Флінта і володів картою того місця, де зберігаються його знамениті скарби.Джим ледве встиг забрати папери Флінта під носа сліпого П'ю і його головорізів, які нападають на трактир "Адмірал Бенбоу" з метою заволодіти картою. Бонс, Чорний Пес, сліпий П'ю і інші - всі вони колишні члени команди "Моржа", піратського судна капітана Флінта. Раптово на до Джиму та його матері приходить загін королівських митників. Сліпий П'ю трагічно гине, а інші пірати спішно рятуються втечею - їх успішний відхід прикриває команда піратського люггера, на якому знаходяться їхні спільники.Джим передає документи і карту докторові Лівсі і сквайрові Трелоні. Заможний Трелоні починає підготовку експедиції і доручає ділкові Блендлі спорядити для експедиції підходяще судно - шхуну "Іспаньола".
Среди деревьев, по берегу озера, бродит с дудочкой молодой Лель. Лель – это бог любви в славянской мифологии. От его игры на дудочке природа пробуждается после долгой зимы. По-моему, именно этот миф и воплотил Нестеров в своей картине. Молодой человек бредет по берегу, и все вокруг расцветает: земля покрывается зеленой травкой, на деревьях распускаются листочки. Небо становится голубым, а облака белыми-белыми с сине-розовым отливом от яркого весеннего солнышка.
Лель одет в традиционный наряд крестьянина: рубаха-косоворотка, полотняные штаны, онучи и лапти. Лишь шапка на нем яркая, нарядная. Его дудочка – это тоже национальный инструмент, на котором часто играли пастухи в русских деревнях.
Картина М.В. Нестерова «Лель. Весна» наполнена светом. Он пронизывает все вокруг. Солнцем озарен лес. Зеркально блестит вода в озере. Лишь за косой она темная, но это от отражающихся в ней сосен. Эта картина оставляет неизгладимое впечатление.