Петр Гринев — главное действующее лицо повести А. С. Пушкина «Капитанская дочка» . Перед читателем проходит весь жизненный путь главного героя, становление его личности, раскрывается его отношение к происходящим событиям, участником которых он является.
Доброта матери и простота быта семьи Гриневых развили в Петруше мягкость и даже чувствительность. Он горит желанием отправиться в Семеновский полк, куда приписан с рождения, но мечтам о петербуржской жизни не суждено сбыться — отец решает отправить сына в Оренбург.
И вот Гринев в Белогорской крепости. Вместо грозных, неприступных бастионов — деревушка, окруженная бревенчатым забором, с избами, крытыми соломой. Вместо строгого сердитого начальника — комендант, вышедший на учение в колпаке и халате, Вместо храброго войска — престарелые инвалиды. Вместо смертоносного оружия — старенькая, забитая мусором пушка. Жизнь в Белогорской крепости открывает перед юношей красоту жизни простых добрых людей, рождает радость общения с ними. «Другого общества в крепости не было; но я другого и не желал» , — вспоминает Гринев, автор записок. Не военная служба, не смотры и парады привлекают молодого офицера, а беседы с милыми, простыми людьми, занятия литературой, любовные переживания. Именно здесь, в «бого крепости» , в обстановке патриархального быта крепнут лучшие задатки Петра Гринева. Молодой человек полюбил дочь коменданта крепости Машу Миронову. Вера в ее чувства, искренность и честность стали причиной дуэли между Гриневым и Швабриным: Швабрин посмел посмеяться над чувствами Маши и Петра. Дуэль закончилась неудачно для главного героя. Во время выздоровления Маша ухаживала за Петром и это послужило сближению двух молодых людей. Однако, их желанию пожениться воспротивился отец Гринева, рассерженный дуэлью сына и не давший своего благословления на брак.
Тихая и размеренная жизнь обитателей далекой крепости была прервана восстанием Пугачева. Участие в боевых действиях встряхнули Петра Гринева, заставили его задуматься над смыслом человеческого существования. Честным, порядочным, благородным человеком оказался сын отставного майора, не испугался грозного вида предводителя «шайки бандитов и бунтовщиков» , посмел заступиться за свою любимую девушку, ставшую в один день сиротой. Ненависть и отвращение к жестокости и бесчеловечности, гуманность и доброта Гринева позволили ему не только сохранить свою жизнь и жизнь Маши Мироновой, но и заслужить уважение Емельяна Пугачева — руководителя восстания, мятежника, врага.
Честность, прямодушие, верность присяге, чувство долга — вот черты характера, которые приобрел Петр Гринев, находясь на службе в Белогорской крепости.
Образ великого поета Сходу Омара Хайяма овіяний легендами, а біографія сповнена таємниць і загадок.
Стародавній Схід знав Омара Хайяма в першу чергу, як видатного вченого: математика, фізика, астронома, філософа. У сучасному світі Омар Хайям відомий більше як поет, творець оригінальних філософсько-ліричних віршів – мудрих, повних гумору, лукавства і зухвалості рубаї. Його висловлювання вражають мудрістю та простотою.
До вашої уваги найяскравіші цитати великого мислителя:
♦ Правда і брехня відокремлюються відстанню, близькою до ширини волосини.
♦ Хтось думкою не відає про запах квітів
А інший із трави гіркої мед знайде
Комусь дрібницю зробиш – не забуде це повіки
Комусь життя покладеш – і оком не змигне (переклад Тутка)
♦ Кого життя побило – успіх той знайде
А той, хто горя випив – мед цінує щиро
Хто слізно плакав – усміхнеться все
Хто помирав, життю не тямиться подякувать без міри! (переклад Тутка)
♦ Не заздри сильному-багатому
Світанок замінює сонця захід
Це життя, коротеньке, мов промінь, що згаснув вже
Ти вважай, як ту мить – мимохідь (переклад Тутка)
♦ Щоб мудро прожити треба знати чимало
Ти важливі дві речі пам’ятай назавжди:
Ти будь краще голодний, ніж казна-що їси
І будь краще самотнім, ніж разом з казна-ким (переклад Тутка)
♦ У коханій людині подобаються навіть недоліки, а в нелюбій дратують навіть чесноти.
♦ Справжній злочин – вирощувати пагінці пригнічення в душі.
♦ Не забувай, що ти не самотній: і в найтяжчі хвилини поруч з тобою – Бог.
♦ Пригнічений гине передчасно.
♦ Любов може обійтися без взаємності, але дружба – ніколи.
♦ Крапля стала плакати, що розлучилась з морем. Море засміялася над наївним горем.
♦ В цьому темному світі вважай істинним тільки духовне багатство, бо воно ніколи не знеціниться.
♦ Тому, хто не грішив не буде і пробачення.
♦ Живи сьогоднішнім днем, бо завтра і вчора – не такі важливі у земному календарі
♦ Не нарікай на біль – ось найкращі ліки.
♦ Будь щасливим в цю мить. Ця мить і є твоє життя.
♦ Не кажіть, що чоловік бабій. Був би він однолюб – то до вас би черга не дійшла.
♦ Земля крутилася і до нас, і буде після нас. Всесвіту все одно, і боляче тільки нам.
♦ І немає кінця? Та ні, вкінці всього – кінець.
♦ Не ті тепер часи, щоб друзів добирати.
З людьми на відстані привчайся розмовляти.
До найвірнішого приглянься розумним оком –
I ворога в ньому зумієш розпізнати (переклад Василь Мисик)
Петр Гринев — главное действующее лицо повести А. С. Пушкина «Капитанская дочка» . Перед читателем проходит весь жизненный путь главного героя, становление его личности, раскрывается его отношение к происходящим событиям, участником которых он является.
Доброта матери и простота быта семьи Гриневых развили в Петруше мягкость и даже чувствительность. Он горит желанием отправиться в Семеновский полк, куда приписан с рождения, но мечтам о петербуржской жизни не суждено сбыться — отец решает отправить сына в Оренбург.
И вот Гринев в Белогорской крепости. Вместо грозных, неприступных бастионов — деревушка, окруженная бревенчатым забором, с избами, крытыми соломой. Вместо строгого сердитого начальника — комендант, вышедший на учение в колпаке и халате, Вместо храброго войска — престарелые инвалиды. Вместо смертоносного оружия — старенькая, забитая мусором пушка. Жизнь в Белогорской крепости открывает перед юношей красоту жизни простых добрых людей, рождает радость общения с ними. «Другого общества в крепости не было; но я другого и не желал» , — вспоминает Гринев, автор записок. Не военная служба, не смотры и парады привлекают молодого офицера, а беседы с милыми, простыми людьми, занятия литературой, любовные переживания. Именно здесь, в «бого крепости» , в обстановке патриархального быта крепнут лучшие задатки Петра Гринева. Молодой человек полюбил дочь коменданта крепости Машу Миронову. Вера в ее чувства, искренность и честность стали причиной дуэли между Гриневым и Швабриным: Швабрин посмел посмеяться над чувствами Маши и Петра. Дуэль закончилась неудачно для главного героя. Во время выздоровления Маша ухаживала за Петром и это послужило сближению двух молодых людей. Однако, их желанию пожениться воспротивился отец Гринева, рассерженный дуэлью сына и не давший своего благословления на брак.
Тихая и размеренная жизнь обитателей далекой крепости была прервана восстанием Пугачева. Участие в боевых действиях встряхнули Петра Гринева, заставили его задуматься над смыслом человеческого существования. Честным, порядочным, благородным человеком оказался сын отставного майора, не испугался грозного вида предводителя «шайки бандитов и бунтовщиков» , посмел заступиться за свою любимую девушку, ставшую в один день сиротой. Ненависть и отвращение к жестокости и бесчеловечности, гуманность и доброта Гринева позволили ему не только сохранить свою жизнь и жизнь Маши Мироновой, но и заслужить уважение Емельяна Пугачева — руководителя восстания, мятежника, врага.
Честность, прямодушие, верность присяге, чувство долга — вот черты характера, которые приобрел Петр Гринев, находясь на службе в Белогорской крепости.
Образ великого поета Сходу Омара Хайяма овіяний легендами, а біографія сповнена таємниць і загадок.
Стародавній Схід знав Омара Хайяма в першу чергу, як видатного вченого: математика, фізика, астронома, філософа. У сучасному світі Омар Хайям відомий більше як поет, творець оригінальних філософсько-ліричних віршів – мудрих, повних гумору, лукавства і зухвалості рубаї. Його висловлювання вражають мудрістю та простотою.
До вашої уваги найяскравіші цитати великого мислителя:
♦ Правда і брехня відокремлюються відстанню, близькою до ширини волосини.
♦ Хтось думкою не відає про запах квітів
А інший із трави гіркої мед знайде
Комусь дрібницю зробиш – не забуде це повіки
Комусь життя покладеш – і оком не змигне (переклад Тутка)
♦ Кого життя побило – успіх той знайде
А той, хто горя випив – мед цінує щиро
Хто слізно плакав – усміхнеться все
Хто помирав, життю не тямиться подякувать без міри! (переклад Тутка)
♦ Не заздри сильному-багатому
Світанок замінює сонця захід
Це життя, коротеньке, мов промінь, що згаснув вже
Ти вважай, як ту мить – мимохідь (переклад Тутка)
♦ Щоб мудро прожити треба знати чимало
Ти важливі дві речі пам’ятай назавжди:
Ти будь краще голодний, ніж казна-що їси
І будь краще самотнім, ніж разом з казна-ким (переклад Тутка)
♦ У коханій людині подобаються навіть недоліки, а в нелюбій дратують навіть чесноти.
♦ Справжній злочин – вирощувати пагінці пригнічення в душі.
♦ Не забувай, що ти не самотній: і в найтяжчі хвилини поруч з тобою – Бог.
♦ Пригнічений гине передчасно.
♦ Любов може обійтися без взаємності, але дружба – ніколи.
♦ Крапля стала плакати, що розлучилась з морем. Море засміялася над наївним горем.
♦ В цьому темному світі вважай істинним тільки духовне багатство, бо воно ніколи не знеціниться.
♦ Тому, хто не грішив не буде і пробачення.
♦ Живи сьогоднішнім днем, бо завтра і вчора – не такі важливі у земному календарі
♦ Не нарікай на біль – ось найкращі ліки.
♦ Будь щасливим в цю мить. Ця мить і є твоє життя.
♦ Не кажіть, що чоловік бабій. Був би він однолюб – то до вас би черга не дійшла.
♦ Земля крутилася і до нас, і буде після нас. Всесвіту все одно, і боляче тільки нам.
♦ І немає кінця? Та ні, вкінці всього – кінець.
♦ Не ті тепер часи, щоб друзів добирати.
З людьми на відстані привчайся розмовляти.
До найвірнішого приглянься розумним оком –
I ворога в ньому зумієш розпізнати (переклад Василь Мисик)
♦ Пливуть річки, країни і міста
Нові одвірки і нові роки
А куди ми від себе втечемо,
якщо втекти нам – нікуди